Кропивницький. Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 24 "Вогник" ім.В.О.Сухомлинського комбінованого типу

 





Навчання з ЦЗ

1.Основні способи захисту в умовах загрози виникнення

надзвичайної ситуації

Надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності;

Залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:

1) техногенного характеру;

2) природного характеру;

3) соціальні;

4) воєнні.

Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією наслідків, обсягів технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначаються такі рівні надзвичайних ситуацій:

1) державний;

2) регіональний;

3) місцевий;

4) об’єктовий.

Основним способом оповіщення населення про надзвичайні ситуації в умовах мирного часу та особливого періоду є передача інформації з використанням державних мереж дротового радіо і телевізійного мовлення.

Для зосередження уваги населення перед передачею інформації вмикаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що буде означати подання попереджувального сигналу "Увага всім!", після якого негайно приводяться в готовність радіотрансляційні вузли, радіомовні і телевізійні станції, вмикаються мережі зовнішньої звукофікації.

Почувши звуки електричних сирен, виробничих гудків, інших сигнальних засобів, кожний громадянин зобов'язаний:

Увімкнути радіоприймач, телевізор місцевого віщання;

Уважно прослухати звернення до населення, яке пролунає після відключення сирен, гудків тощо.

Продумати і виконати усі рекомендації, що пропонуються.

Винайти можливість сповістити про отриману інформацію сусідів чи знайомих, а за змогою надати їм допомогу.

Оповіщення у мирний час про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій здійснюється за повідомленнями:

-        у разі аварії на АЕС;

-        у разі аварії на хімічно небезпечному об'єкті;

-        у разі можливого землетрусу;

-        у разі повені;

-        у разі урагану та інших НС.

 

 

 

 

ІІ. Правила поведінки працівників під час НС природного характеру

 

Природні загрози поділяються на:

1.      Геологічні (землетруси, зсуви, карти, розломи кори).

2.      Метеорологічні (урагани, смерчі, вітри, снігопади).

3.      Гідрологічні (підтоплення, цунамі, повені).

4.      Пожежі в екосистемах (лісові, степові, нафтовища).

5.      Деградація ґрунтів (вивітрювання, вимивання).

6.      Зміна стану повітряного басейну.

7.      Медико-біологічні.

 

При метеорологічних надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з атмосферними опадами (сильна злива, крупний град, дуже сильний снігопад, дуже сильний дощ) необхідно:

Провести запобіжні роботи - зачинити двері, приміщення на горищі, слухові вікна, вентиляційні отвори.

Якщо є можливість і необхідність, треба вимкнути електричні мережі.

Знаходячись у будинку, слід стерегтися поранень осколками скла, що може розлетітися.

Не можна виходити на вулицю одразу ж після послаблення вітру, тому що через кілька хвилин порив може повторитися.

Знаходячись ззовні треба триматися подалі від будівель і споруд, високих парканів, стовпів, дерев, щогл, опор, проводів.

Заборонено знаходитися на шляхопроводах, наближатися до місць зберігання легкозаймистих або небезпечних хімічних речовин.

Особливо слід стерегтися розірваних електропроводів: не виключена імовірність того, що вони під напругою.

Необхідно перевірити робочі місця на предмет виявлення підтоплень, просочування вологи через перекриття. При виявленні порушень сповістити відповідальних осіб, вжити заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій.

Якщо потрапили у небезпечні умови далеко від робочого місця необхідно повідомити про своє місце перебування, уникаючи небезпечних чинників.

При метеорологічних температурних надзвичайних ситуаціях (дуже сильний мороз, сильне налипання снігу, сильна ожеледь, снігові замети, сильна хуртовина, сильний туман, дуже сильна спека) необхідно:

Не допускати переохолодження організму, відморожень. Встановити контроль за температурним режимом у приміщеннях, станом опалювальних систем та мереж. Вчасно доповідати керівництву Центру про різке пониження температури.

Бережіть периферичні частини тіла, які найчастіше піддаються впливу холоду (пальці, ніс, вуха, щоки).

Рухайтеся на холоді для посилення кровообігу, зігрівання тіла.

Під час ожеледі необхідно обережно пересуватися. Не ходити з самого краю проїжджої частини. Не перебігати її під час снігопаду та у ожеледицю. Стерегтися можливих обвалень різних конструкцій і предметів під навантаженням. Слід уникати перебування у старих будівлях, під лініями електропередач і зв’язку та поблизу їх опор, під деревами. При порушені рівноваги швидко присідати. Падати з мінімальною шкодою для свого здоров’я. При отриманні травми необхідно звернутися до травматологічного пункту або пункту невідкладної медичної допомоги з оформленням бюлетеня або довідки про травму.

При сильній хуртовині, щільно закрийте вікна, двері, горищні люки і вентиляційні отвори. Підготуйтеся до можливого відключення електроенергії. Перейдіть з легких споруд в більш міцні будівлі. Підготуйте інструмент для прибирання снігу.

Опинившись у небезпечній ситуації повідомте про своє місце перебування, викличте на допомогу аварійно-рятувальні підрозділи.

В умовах сильного туману необхідно дотримуватися безпечної дистанції при пересуванні, використовувати освітлювальні прилади (пристрої).

При дуже сильній спеці не допускати обезводнення організму. Можуть трапитися сонячні, теплові удари. При ознаках таких ударів викликайте лікаря. До прибуття допомоги потерпілого розмістіть у тіні або прохолодному приміщенні, зніміть одяг, що стискує. Використайте ємність з льодом (водою), укутайте потерпілого мокрим простирадлом, дайте рясне питво (підсолену холодну воду, холодний чай, каву). Тому, краще завчасно створити запас питної води. Провітрювати приміщення. Звернути увагу на роботу електричних вентиляторів, не залишати їх ввімкненими без нагляду.

Блискавка — це іскровий розряд електростатичного заряду хмари, що супроводжується сліпучим спалахом і різким звуком (громом).

Небезпека. Блискавичний розряд характеризується великими струмами, а його температура доходить до 300 000 °С. Дерево при ударі блискавки розщеплюється і навіть може зайнятися. Розщеплення дерева відбувається унаслідок внутрішнього вибуху, через миттєве випарування внутрішньої вологи деревини.

Пряме влучення блискавки для людини зазвичай закінчується смертельно.

Щорічно у світі від блискавки гине близько 3000 чоловік.

Куди вдаряє блискавка? Розряд статичної електрики звичайно проходить по шляху найменшого електричного опору. Тому, якщо між найвищим предметом, серед аналогічних, і хмарою відстань менше, виходить, менше й електричний опір. Отже, блискавка вразить у першу чергу високий предмет (щоглу, дерево і т.п.).

 

Як підготуватися до блискавки ?

Перед поїздкою на природу уточніть прогноз погоди. Якщо передвіщається гроза, то перенесіть поїздку на інший день.

Якщо Ви помітили грозовий фронт, то в першу чергу визначите приблизну відстань до нього за часом затримки гуркоту грому від спалаху блискавки, а також оцініть, наближається або віддаляється фронт. Оскільки швидкість світла величезна (300 000 км/с), то спалах блискавки ми спостерігаємо миттєво. Отже, затримка звуку буде визначатися відстанню і його швидкістю (близько 340 м/с).

Приклад: Якщо після спалаху до грому пройшло 5 с, то відстань до грозового фронту дорівнює 340 м/с * 5 с = 1700 м. Якщо запізнення звуку росте, то грозовий фронт віддаляється, а якщо запізнення звуку скорочується, то грозовий фронт наближається.

 

Що робити під час грози ?

Блискавка небезпечна тоді, коли слідом за спалахом йде гуркіт грому. У цьому випадку терміново вживіть заходи по забезпеченню безпеки.

Якщо Ви знаходитеся в сільській місцевості, закрийте вікна, двері, димоходи і вентиляційні отвори. Не розмовляйте по телефону: блискавка іноді попадає в натягнуті між стовпами проводи.

Під час ударів блискавки не підходите близько до електропроводки, блискавковідводу, водостокам з дахів, антені, не стійте поруч з вікном, по можливості виключите телевізор, радіо й інші електропобутові прилади. Якщо Ви знаходитеся в лісі, то укрийтеся на низькорослій ділянці лісу. Не вкривайтеся поблизу високих дерев, особливо сосон, дубів і тополь.

При перебуванні у водоймі вийдіть з води, відійдіть від берега; спустіться з піднесеного місця в низину. У степу, полі або при відсутності укриття (будинку) не лягаєте на землю, підставляючи електричному струмові усе своє тіло, а сядьте на кірочки в балці, яру або іншому природному поглибленні, обхопивши ноги руками. Якщо грозовий фронт наздогнав Вас під час занять спортом, то негайно припиніть їх.

Металеві предмети (мотоцикл, велосипед, льодоруб і т.д.) покладіть убік, відійдіть від них на 20-30 м. Якщо гроза застала Вас в автомобілі, не залишайте його, при цьому закрийте вікна й опустіть антену радіоприймача.

 

При гідрологічних надзвичайних ситуаціях поверхневих вод (високий рівень води (водопілля, паводки), затоплення, низький рівень води, маловоддя) необхідно:

При отриманні попередження про загрозу затоплення підготуйтеся для виходу у безпечне місце - на підвищення. При цьому необхідно взяти особисті документи, одяг, найбільш необхідні речі та ліки, вимкнути всі споживачі електричного струму від електромережі та газопостачання.

Якщо повінь розвивається спокійно і у вас є час, проведіть заходи по рятуванню майна і матеріальних цінностей: перенесіть їх в безпечне місце, а самі займіть верхні поверхи, дахи будівель.

При раптовому затопленні, повені, паводку необхідно зберігати спокій, уникати паніки. По можливості негайно залишити небезпечну зону. Перевірте, чи немає поблизу постраждалих, надайте їм, по можливості, допомогу.

Потрапивши у воду, зніміть з себе важкий одяг і взуття, не переповнюйте рятувальні засоби.

Після повені, паводку переконайтеся що приміщення не отримали критичних ушкоджень та немає загрози обвалення. Не користуйтеся електромережею до повного осушення будівель. При осушенні будівель проведіть ретельне очищення та дезінфекцію приміщень, території.

При низькому рівні води, маловодді необхідно створити запас води для споживання та на господарські потреби.

 

ІІІ. Безпека працівників під час радіаційних аварій і радіаційного забруднення

За декілька останніх десятиліть людство створило сотні штучних радіонуклідів і навчилося використовувати енергію атома як у військових цілях - для виробництва зброї масового ураження, так і в мирних - для виробництва енергії, у медицині, пошу­ку корисних копалин, діагностичному устаткуванні й ін. Усе це призводить до збільшення дози опромінення як окремих людей, так і населення Землі загалом. Індивідуальні дози, які одержують різні люди від штучних джерел іонізуючих випромінювань, сильно відрізняються. У більшості випадків ці дози незначні, але іноді опромінення за рахунок техногенних джерел у багато тисяч разів інтенсивніші, ніж за рахунок природних. Проте слід зазначити, що породжені техногенними джерелами випромінювання звичайно легше контролювати, ніж опромінення, пов'язані з радіоактивними опадами від ядерних вибухів і аварій на АЕС, так само як і опромінення, зумовлені космічними і наземними природними джерелами.

Опромінення населення України за останні роки за рахунок штучних джерел радіації, в основному пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, а також експлуатацією і «дрібними» аваріями на інших АЕС. Про це достатньо багато і докладно написано в літературі.

       Серед техногенних джерел іонізуючого опромінення на сьогодні людина найбільш опромінюється під час медичних процедур і лікування, пов'язаного із застосуванням радіоактивності, джерел радіації

Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.

Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

Нормами радіаційної безпеки визначені три категорії осіб що зазнають опромінення.

Категорія "А" персонал-особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія "Б" - персонал-особи які безпосередньо не працюють з джерелами іонізуючих випромінювань але у зв'язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть отримати опромінення.

Категорія "В" -(все населення) - особи які мешкають на території населеного пункту регіону.

 

Тривалість дотримування режиму захисту залежить від ряду факторів:

  • рівня радіації;
  • захисних властивостей захисних споруд;
  • захисних властивостей промислових та житлових будівель.

На випадок ядерного вибуху відпрацьовано 8 типових режимів радіаційного захисту:

  • № 1-3 - для населення, яке не працює;
  • № 4-7 - для робітників та службовців об'єктів, які продовжують виробничу діяльність в умовах радіаційного зараження (працюють у закритих приміщеннях);
  • № 8 - для особового складу формувань, які проводять аварійно-рятувальні роботи на зараженій місцевості.

 

Виконання режиму радіаційного захисту передбачає декілька етапів:

а) для населення:

-     1-й етап - укриття населення в захисних спорудах;

-     2-й етап - поперемінно укриття в захисних спорудах та будинках;

-     3-й етап - укриття в будинках з обмеженим перебуванням на вулиці;

б) для робітників та службовців:

-  1-й етап - укриття в захисних спорудах;

-  2-й етап - робота з використанням для відпочинку захисні споруди;

-  3-й етап - робота з відпочинком у житлових будинках з обмеженим перебуванням на відкритій місцевості.

 

Користуючись режимами, необхідно вважати, що робоче місце повинно бути розташовано у закритому приміщенні. Якщо люди працюють на відкритій місцевості, то запроваджується режим № 8, який передбачає позмінну роботу особового складу формувань в умовах радіаційного зараження.

Для захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки на АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту), які наведені у таблиці

Тимчасові режими захисту населення у випадку ускладнення обстановки на АЕС

 

№ режиму

Сила експозиційної дози, Мр/год

Режимні заходи по захисту населення

1

0,1-0,3

Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття та упаковка продуктів харчування. Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих. Обладнання санітарних бар'єрів на входах у приміщення

2

0,3-1,5

Заходи першого режиму, йодна профілактика дітей, обмежене перебування на вулицях всього населення. Обладнання санітарних бар'єрів на сходах у будинки

3

1,51-15

Заходи попередніх режимів, йодна профілактика всього населення, часткова евакуація (дітей та вагітних жінок)

4

15,1-100

Заходи 1, 2, 3 режимів. Евакуація всього населення, крім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних роботах

5

Більше 100

Повна евакуація населення

При надзвичайних ситуаціях унаслідок аварій з викиданням (загрозою викидання) радіоактивних речовин необхідно негайно надіти протигаз або респіратор, а при їх відсутності, ватно-марлеву пов’язку, скористайтеся найпростішими укриттями, іншими захисними спорудами.

Включіть радіоприймач, телевізор для прослуховування інформаційних повідомлень управління (відділу) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Зберігайте спокій.

Зберіть необхідні документи та речі, обов’язково йодопрепарати. Закрийте вікна, двері, вентиляційні отвори (люки), віддушини, виконайте герметизацію приміщення для зменшення проникнення радіоактивних речовин.

Підготуйтеся до можливої евакуації. При необхідності негайно залиште зону радіоактивного забруднення.

При отриманні вказівок через засоби оповіщення проведіть йодну профілактику, приймаючи протягом 7 днів по одній таблетці (0,125 г) йодистого калію, а для дітей до 2-х років – 1/4 частина таблетки (0,04 г). При відсутності йодистого калію використовуйте йодистий розчин: три - п’ять крапель 5% розчину йоду на склянку води, дітям до 2-х років – одну-дві краплі.

Уникайте тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пилових дорогах та на траві, не ходіть до лісу. У приміщеннях, що призначені для перебування людей щодня робіть вологе прибирання з використанням миючих засобів.

Зніміть взуття перед входом у приміщення, вимийте його водою або витріть вологою ганчіркою, верхній одяг витрусіть та почистіть вологою щіткою.

           У разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовинами місцевості обов’язково використовуйте засоби індивідуального захисту (особливо під час вітру): захистіть органи дихання, шкіру та волосся. Засоби індивідуального захисту можна не використовувати в приміщеннях, в тиху погоду без вітру та після дощу.

 

4.Правила поведінки та дії працівників при аваріях з викидом небезпечних хімічних речовин

Про подію оповіщаються усі працівники та відвідувачі, які знаходяться на території Центру, структурних підрозділів.

Виконайте заходи щодо зменшення проникнення небезпечних хімічних речовин до приміщень. Вентиляційні установки та кондиціонери терміново вимикаються, зачиняються вікна, двері, кватирки, приміщення герметизуються. Вихід із будівлі та вхід до неї припиняється до особливого розпорядження керівництва.

Працівники отримають засоби індивідуального захисту.

При виявленні у приміщенні небезпечної хімічної речовини працівникам необхідно вийти з небезпечної зони. На місцевості виходити з забрудненої зони тільки у засобах індивідуального захисту і рухатися у напрямку, перпендикулярному напрямку вітру.

Якщо вийти з району аварії неможливо, залишайтесь у приміщенні, застосуйте наявні засоби індивідуального захисту органів дихання. Для захисту органів дихання використовуйте протигаз, а при його відсутності – ватно-марлеву пов’язку або підручні вироби з тканини, змочені у воді, 2-5% розчині харчової соди (для захисту від хлору), 2% розчином лимонної або оцтової кислоти (для захисту від аміаку).

Щільно закрийте вікна і двері, димоходи, вентиляційні віддушини (люки). Вхідні двері краще завісити шторою, використайте ковдри і будь-які щільні тканини. Заклейте щілини в вікнах і стики рам плівкою, лейкопластиром або звичайним папером від проникнення в приміщення пару (аерозолів) небезпечних хімічних речовин.

Включіть гучномовець місцевого радіомовлення (радіоприймач, телевізор); чекайте повідомлень відділу (управління) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення.

Підготуйте запас питної води. Вимкніть джерела електро-, водо- і газопостачання, візьміть підготовлені речі. Підготуйтеся до евакуації.

При підозрі отруєнням небезпечними хімічними речовинами уникайте будь-яких фізичних навантажень, пийте напої (чай, молоко, сік, вода) та зверніться за медичною допомогою.

Вийшовши із зони забруднення, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс та рот, по можливості прийміть душ.

 

 

5.Вибухо і пожежонебезпека в закладі. Рекомендації щодо дій під час виникнення пожежі

Вибухобезпека об'єкта – це стан об'єкта, за якого виключається можливість виникнення вибуху, а у випадку його прояву зводиться до мінімуму вплив його небезпечних факторів на людей, забезпечується захист матеріальних цінностей.

Вибухобезпека, як правило, тісно пов'язана з пожежною безпекою. Наприклад, при пожежах внаслідок високої температури вибухають різноманітні судини, наповнені горючими рідинами, газом, боєприпасами тощо.

Вибух поєднує в собі комплекс небезпечних факторів, які можуть призвести до смерті й каліцтва незахищених і ненавчених людей, до значних матеріальних збитків та забруднення навколишнього середовища. До небезпечних факторів вибуху належать:

-         ударна хвиля;

-         яскраве світло;

-         теплове випромінювання;

-         осколки і фрагменти будівель, ґрунту.

Заходи захисту від вибуху поділяють на:

захист від ударної хвилі;

захист від теплового випромінювання і яскравого світла;

захист від газоподібних продуктів вибуху;

захист від ураження осколками.

Якщо виявлений предмет, на Вашу думку, не повинен перебувати в цьому місці і видався Вам підозрілим, не залишайте його без уваги.

Завжди контролюйте ситуацію навколо себе, особливо коли перебуваєте на об'єктах транспорту, культурно-дозвільних, спортивних і торгових центрах.

У разі виявлення Вами залишених без нагляду речей у громадському транспорті, опитайте людей, які перебувають поруч. Встановіть, кому вони належать або хто міг їх залишити. Якщо власника не встановлено, негайно повідомте про знахідку водієві (машиністові), працівникам міліції, рятувальникам. Не намагайтеся заглянути усередину підозрілого пакета, коробки, іншого предмету.

Не підбирайте кинутих речей, якими б привабливими вони не були, у них можуть бути закамуфльовані вибухові пристрої (у банках з-під пива, стільникових телефонах тощо). На вулиці не бийте ногами предмети, що лежать на землі.

Якщо Ви виявили невідомий предмет, який викликає Вашу підозру, в установі, негайно повідомте про знахідку адміністрації та охороні.

При виявленні невідомого підозрілого предмету у під'їзді свого будинку, опитайте сусідів. Можливо, він належить комусь із них. Якщо власника не встановлено - негайно повідомте про знахідку у підрозділ МВС України за телефоном 102, Державної Служби Надзвичайних Ситуацій за телефоном 101.

У всіх зазначених випадках:

-        не чіпайте, не пересувайте, не розкривайте виявлений предмет;

-        зафіксуйте час виявлення предмету;

-        намагайтесь зробити все можливе, щоб люди відійшли якнайдалі від знахідки;

-        обов'язково дочекайтеся прибуття оперативно-слідчої групи МВС України (ви є важливим свідком).

Не вживайте самостійно ніяких дій зі знахідками або підозрілими предметами, які можуть виявитися вибуховими пристроями - це може призвести до їхнього вибуху, численних жертв і руйнувань.

Якщо раптом почалася активізація сил безпеки й правоохоронних органів, не проявляйте цікавості, ідіть у інший бік, але не бігцем, щоб Вас не прийняли за супротивника.

У разі вибуху або стрілянини негайно падайте на землю, краще під прикриття (бордюр, торговельний намет, машину тощо). Для більшої безпеки накрийте голову руками.

Випадково довідавшись про теракт, що готується, негайно повідомте про це в правоохоронні органи.

Якщо Вам стало відомо про підготовку чи вчинення злочину, негайно повідомте про це в органи Служби безпеки або МВС України.

З метою забезпечення пожежної безпеки на кожному об'єкті необхідно встановити і постійно підтримувати протипожежний режим.

Протипожежний режим - це комплекс встановлених норм поведінки людей, правил виконання робіт і експлуатації об'єкту(вироби), направленої на забезпечення його пожежної безпеки. Всі об'єкти повинні бути приведені в належний протипожежний стан.

Пожежна небезпека - це такий стан об’єкту при якому існує вірогідність виникнення пожежі.

Пожежна небезпека обумовлюється:

  1. Пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів.
  2. Можливістю виникнення горючого середовища.
  3. Джерелами запалення.
  4. Шляхами розповсюдження пожежі.
  5. Умовами, що ускладнюють гасіння пожеж і евакуацію людей

Дії працівників у разі виявлення пожежі;

порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.

 

При виникненні пожежі, вибухів (надзвичайних ситуацій унаслідок пожеж, вибухів) необхідно терміново повідомити начальника Центру та зателефонувати за номером «101», вказати при цьому адресу, кількість поверхів, місце виникнення пожежі, наявність людей, своє прізвище. Не панікувати. Розпочати гасіння пожежі наявними первинними засобами пожежогасіння, які розташовані у коридорах будівель (місця знаходження вогнегасників позначені відповідними знаками).

При пожежі потрібно остерігатися: високої температури, задимленості і загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, пошкоджених приладів, які можуть бути під напругою, падіння обгорілих дерев і провалів. Небезпечно входити в зону задимлення.

У разі необхідності відключіть електроенергію, газові, водяні комунікації. При загрозі життю негайно залиште небезпечну зону. Відчиняйте обережно двері в задимлене приміщення щоб уникнути спалахування від великого притоку свіжого повітря. В дуже задимленому приміщенні рухайтеся поповзом або пригинаючись. Для захисту від чадного газу необхідно дихати через зволожену тканину. Виходити із осередку пожежі необхідно в той бік, звідки віє вітер. Не допускайте на місце пожежі працівників, які не залучаються до її ліквідації.

Зустріньте підрозділи пожежної охорони, надайте їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі та в установці на водні джерела. Одночасно з гасінням пожежі евакуюйте і захищайте матеріальні цінності. Дотримуйтеся техніки безпеки при участі у гасінні пожежі.

 

  1. Правила поведінки і дії в умовах масового скупчення людей та в осередках інфекційних захворювань.

Натовп – це скупчення людей, які не об’єднані сукупністю цілей та єдиною організаційно-рольовою структурою, не пов’язані між собою загальним центром уваги та емоційним станом.

В натовпі цілі людей не бувають свідомо спільними і при їх перетині виникає гостра негативна взаємодія. Так, наприклад, при масовій паніці кожний бажає врятуватися, в натовпі кожний прагне щось добути, а один для одного є при цьому перешкодою.

Механізмом створення натовпу є чутки та емоційне кружляння. Чутками вважають інформацію, яка є недостовірною, обманною або неперевіреною. Важливим є те, що вони передаються міжособистісним та міжгруповим спілкуванням. Слід зауважити, що розповсюдження чуток та емоційне зараження у наш час може відбуватися не тільки при особистому спілкуванні людей, але і завдяки засобам масової інформації (особливо телебаченню, радіо, Інтернет), мобільному зв’язку, які посилюють вплив на свідомість. При цьому, завдяки чуткам і емоційному зараженню мета учасників натовпу може змінюватися, сприяючи масовим заворушенням. Нерідко помірковані, законослухняні особи, потрапивши у відповідно налаштований натовп, разом з іншими можуть втрачати критичність та чинити протиправні дії.

Є певні механізми та прийоми, завдяки яким можна впливати на натовп ззовні і зсередини. Проте, при цьому слід враховувати, що незалежно від числа учасників кожен натовп складається з ядра і периферії. Ядро – це менша частина учасників, які відчувають сильніше емоційне зараження, що відповідно відображається на їх активнішій участі у формуванні, існуванні, перетворенні натовпу. Периферія – це більша частина учасників, які унаслідок різних причин (критичність мислення, погана поінформованість про мету натовпу, особистісні вольові якості) зазнають меншого емоційного впливу і відповідно діють менш активно.

Не зважаючи на переважання пасивних осіб, саме їх наявність зміцнює мотивацію жорстокої меншості, посилюючи відчуття безкарності і анонімності.

З урахуванням цього психологічний вплив на натовп ззовні слід спрямовувати, передусім, на осіб, що входять до периферії, а зсередини – на ядро.

Як уберегти себе і своїх рідних від «руйнівної» сили натовпу

1.       При вході у будь-яке приміщення, зверніть увагу на запасні та аварійні виходи та запам’ятайте шлях до них;

2.       При перших ознаках метушні та некерованості натовпу, намагайтеся з нього вийти;

3.       Фахівці вважають, що найбільш розумним рішенням буде зачекати, поки основний потік людей схлине. Але для цього людині знадобиться неабияка сила волі, адже небезпека під час паніки виглядає більш загрозливою – саме цим і можна пояснити поведінку натовпу – одні люди іншим «додають страху».

Натовпу краще уникати, але якщо все ж таки ви опинилися у ньому, то вам у пригоді стануть наступні поради:– якщо натовп захопив вас – не чиніть йому опору, рухайтеся за ним. Намагайтеся уникнути центру скупчення людей, віддаляйтесь від скляних вітрин, стін, огорож, стовпів, тумб та дерев;

-        пам’ятайте, найбільша небезпека виникає біля дверей, перед сценою – в тисняві вас можуть травмувати, навіть розчавити;

-        не піддавайтеся емоційним проявам оточуючих людей (закликам, вигукам) та приборкайте свій страх;

-        при виникненні паніки намагайтеся зберігати спокій і здатність реально оцінювати ситуацію;

-        застебніть усі ґудзики на одязі, зніміть взуття на високих підборах, позав’язуйте усі шнурки;

-        зігніть руки в ліктях, підніміть їх, щоб захистити грудну клітку. Не тримайте руки в кишенях, не чіпляйтеся ні за що руками – їх можуть зламати;

-        позбавтесь від усіх гострих предметів, окулярів, шарфів, косинок, прикрас, сумок – від усього, що може вас травмувати;

-        намітьте можливий шлях вашого виходу з великого скупчення людей і притримуйтесь його;

-        з усіх сил намагайтеся втриматися на ногах і не впасти на землю – піднятися у тисняві практично неможливо. Коли вас уже збили з ніг, згорніться клубком і захистіть голову та потилицю руками. При першій можливості спробуйте вставати, роблячи при цьому різкий поштовх, щоб не затягувати процес – інакше вас повалять знову;

-        не вступайте у конфлікти з людьми;

-        не привертайте до себе зайвої уваги: не метушіться, не фотографуйте нікого, не дивіться людям в очі, щоб не провокувати їх;

-        якщо у вас щось випало, не намагайтеся його піднести – це може коштувати вам життя.

Основне завдання в натовпі – не впасти і якнайшвидше виринути з нього.

 

7.Порядок і правила надання першої допомоги при різних типах ушкоджень

 

Основною метою першої медичної допомоги є рятування життя постраждалих, усунення дії вражаючих факторів, попередження чи зменшення тяжких ускладнень і як найшвидша евакуація з місця пригоди. Світова статистика  свідчить, що через 1 годину після ураження гине 40 % тяжко постраждалих, що не отримали першої медичної допомоги, через 3 години - 60%, через 6 годин - 90 %

Зрозуміло, що підготовлена особа, яка надає допомогу, повинен уміти визначати характер і тяжкість ушкодження і при необхідності вжити термінових заходів по відновленню дихання і серцевої діяльності, в боротьбі із кровотечею. Він повинен уміти перев’язувати рани, накладати транспортні шини, а також знати правила поводження з постраждалими, зокрема, уміти підняти і винести його з небезпечної зони, зняти одяг, завантажити на транспорт і багато чого іншого. Важливо також уміти користуватися не тільки засобами, прийнятими на озброєнні медичної служби (кровоспинні джгути, транспортні шини, перев’язувальні матеріали, дихальні апарати), але і підручними засобами (імпровізовані джгути, шини, пов’язки, носилки, драбини-палиці тощо).

Основні правила надання першої допомоги в невідкладних ситуаціях

При наданні першої долікарської допомоги необхідно:

-        керуватися принципами правильності, доцільності, швидкості, продуманості, рішучості, спокою;

-        дотримуватись послідовності таких дій:

-        усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони чи з приміщення, що горить, погасити палаючий одяг, дістати з води);

-        оцінити стан потерпілого, визначити характер і тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу життю потерпілого, і послідовність заходів щодо його рятування;

-        виконати необхідні дії щодо рятування потерпілого в порядку терміновості (забезпечити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку тощо);

-        викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходів для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

-        підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам'ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.)

Заходи першої лікарської допомоги поділяються на 2 групи:

1.       Невідкладні заходи, відмова від виконання яких загрожує життю постраждалих та хворих;

2.       Заходи виконання яких може бути відкладене (вимушено)

Повний обсяг першої лікарської допомоги складається з невідкладних заходів, та заходів, що можуть бути відкладені.

Заходи першої групи включають:

-        усунення асфіксії (відсмоктування слизу, блювотних мас та крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітроводу, фіксації язика, відсічення чи підшивання звисаючих лоскутів м'якого піднебіння та бокових відділів глотки, трахеостомія (при необхідності), штучну вентиляцію легенів з використанням дихальної апаратури, накладання оклюзивної пов'язки при відкритому пневмотораксі, пункцію плевральної порожнини чи торакоцентез .при напруженому пневмотораксі);

-        кінцеву зупинку зовнішньої кровотечі (тампонада рани, прошивання судин в рані, накладання затискувача на судину, контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута);

-        проведення протишокових заходів (переливання крові та кровозамінників при значній втраті крові, проведення новокаїнових блокад і введення знеболюючих засобів, ін'єкції серцево-судинних засобів при тяжкому шоці);

-        катетеризацію або пункцію сечового міхура;

-        транспортну іммобілізацію (або її поліпшення) при переломах кісток та поширених пошкодженнях м'яких тканин;

-        відсікання кінцівки, що тримається на лоскуті м'яких тканин ("транспортна ампутація");

-        введення антидотів, антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних препаратів;

-        зондове промивання шлунку;

-        проведення екстреної неспецифічної профілактики при інфекційних захворюваннях та введення сироваток при загрозі виникнення бактеріологічних уражень.

Заходи першої лікарської допомоги, які можуть бути відкладені, включають:

-        усунення недоліків надання першої медичної допомоги (виправлення пов'язок, покращення транспортної іммобілізації);

-        заміну пов'язок при забрудненні рани радіоактивними та хімічними речовинами;

-        новокаїнові блокади при пошкодженнях легкої та середньої тяжкості;

-        ін'єкції антибіотиків, профілактика правця при відкритих травмах та опіках;

-        дегазацію рани при забрудненні її хімічними речовинами;

-        призначення симптоматичних засобів при станах, що не виключають безпосередньої загрози для життя постраждалих.

Залежно від медичної обстановки, величини санітарних втрат, можливості її надання, при недостатній кількості медичних сил та засобів обсяг першої лікарської допомоги може скорочуватись.

Скорочення обсягу першої лікарської допомоги здійснюється тільки за рахунок відмови від виконання заходів другої групи.

Термін надання першої лікарської допомоги не повинен перевищувати 4-6 год.

 

Ознаки порушення дихання. Забезпечення прохідності дихальних шляхів. Проведення штучного дихання. Ознаки зупинки роботи серця. Проведення непрямого масажу серця

Реанімація – відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу). Реанімацію проводять тоді, коли відсутнє дихання і припинилась серцева діяльність чи ці функції пригнічені настільки, що практично ні дихання ні кровообіг не забезпечують потреб організму. Можливість реанімації основана на тому, що, по-перше, смерть ніколи не настає відразу – їй завжди передує перехідна стадія, так званий термінальний стан; по-друге, зміни, які відбуваються в організмі при вмиранні, не зразу набувають незворотного характеру і при достатньому опорі організму і своєчасному наданні допомоги можуть бути повністю ліквідовані.

Визначення частоти дихання. Кладемо руку на грудну клітку, дивимося і рахуємо скільки раз за одну хвилину піднялась грудна клітка – це й буде частота дихання за одну хвилину. В нормі вона становить 12÷16 раз за одну хвилину.

Штучне дихання (ШД). Найефективнішим способом ШД є дихання "з легень у легені", яке проводиться " з рота в рот" або " з носа в ніс". Для цього відводять голову потерпілого максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому в рот. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-20 раз на хв. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматком тонкої тканини.

Якщо пошкоджено і обличчя проводити ШД з "легень в легені" - неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки.

Найважливішою умовою успішного оживлення організму є своєчасне визначення ознак розладу кровообігу і клінічної смерті. Необхідно запам'ятати основні ознаки зупинки серця, їх п'ять:

1.      відсутність пульсу на сонній артерії;

2.      втрата свідомості;

3.      розширення зіниць і відсутність їх реакції на світло;

4.      зупинка дихання;

5.      синюватий або сіро-попелястий колір обличчя.

Зовнішній масаж серця. Здійснюється у випадку його зупинки. При цьому робиться ритмічне стиснення серця між грудиною та хребтом. На нижню частину грудини кладуть внутрішньою стороною зап'ястя одну руку, на яку з силою надавлюють з частотою 60 разів на хв. покладеною зверху другою рукою. Сила здавлювання повинна бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на чотири, п'ять см., масаж серця доцільно проводити паралельно з ШД для чого після двох - трьох штучних вдихів роблять 15 здавлювань грудної клітки.

При правильному масажі серця під час натискання на грудну клітку відчуватиметься легкий поштовх сонної артерії і звузяться протягом кількох секунд зіниці, а також порожевіє шкіра обличчя і губи, з'являться самостійне дихання. Не втрачайте пильності. Не забувайте про можливість зупинки серця або дихання. Ви тільки почали надавати першу допомогу. Будьте готові до раптового другого приступу. Щоб його не пропустити, треба стежити з зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти частоту і ритмічність пульсу.

Перша допомога при ранах і кровотечах. Способи зупинки кровотеч

Кровотеча виникає при порушенні цілості кровоносних судин. Вона може бути небезпечною для життя, бо зі зменшенням кількості циркулюючої крові порушується постачання киснем життєво важливих органів - мозку, серця, печінки, нирок. В залежності від виду пошкоджених судин розрізняють артеріальну, венозну, капілярну і паренхіматозну кровотечу.

Найбільш небезпечна артеріальна кровотеча. Вона виникає при пошкодженні артеріальних судин, кров у цьому випадку яскраво-червоного кольору і тече з рани сильним пульсуючим струмком (іноді фонтаном). Існує декілька засобів зупинки артеріальної кровотечі. Для зупинки кровотечі застосовують засіб притискування судин пальцем у відповідному місці. Найкраще, якщо вдається притиснути цю судину до кістки. При небезпечній для життя кровотечі, якщо неможливо застосувати джгут, необхідно накрити рану стерильною серветкою та притиснути пальцем судину, яка кровоточить. Але слід пам'ятати, що найбільш безпечний засіб притискування судини не в самій рані, а за її межами. перша допомога кровотеча перелом опік.

При артеріальній кровотечі судину притискують вище місця її пошкодження, а при кровотечі з вени - нижче. Для цього необхідно знати схему магістральних артеріальних судин і місця притискувань їх пальцем . Після того, як кровотеча зупинена притискуванням пальцем артерії, на рану накладають щільну стерильну пов'язку. Поверх неї - туго звернуту грудку вати, а потім щільно бинтують коловими рухами бинта. Замість вати можна використати різний м'який матеріал, що є під руками - хустку, кусок тканини.

Для венозної кровотечі характерний темно-червоний колір і витікає вона безперервним струмочком. Для зупинки кровотечі на рану накладають стерильну серветку, а потім здавлюючу пов'язку.

При капілярній кровотечі кров виділяється по всій поверхні пошкодженої тканини. У такому випадку накладають пов'язку, а поверх неї на місце пошкодження - кульку з льодом.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при порушеннях внутрішніх органів - печінки, нирок, селезінки і т. і. По суті це неначе змішана кровотеча з артерій, вен та капілярів. При цьому, кров тече сильно і безперервно зі всієї пораненої поверхні органу.

При кровотечі з легенів потерпілому надають зручне напівсидяче положення, на грудину накладають кульку з льодом або холодною водою. При внутрічеревній кровотечі потерпілого укладають на спину, прикладають холод до живота, скоріше викликають лікаря.

Методи зупинки кровотечі

Для того, щоб накласти кровозупиняючий джгут, використовують наступні правила:

1)     Джгут накладають при пошкодженні великих артеріальних судин кінцівок.

2)     При кровотечі з артерій верхніх кінцівок джгут найкраще розташовувати на верхній третині плеча, при кровотечі з артерій нижніх кінцівок - на середній третині стегна.

3)     Джгут накладають на піднесену кінцівку: підводять його під місце припущеного розташування, енергійно розтягують (якщо він гумовий) і підклавши під нього м'яку підкладку (бинт, одяг та ін), закручують декілька раз (до повної зупинки кровотечі) так, щоб витки лягли впритул один до одного і щоб між ними не попадали складки шкіри. Кінці джгута надійно зав'язують або з'єднують за допомогою ланцюжка і гачка.

4)     Джгут повинен накладатися туго, але не слід надмірно стискувати тканини кінцівок, так як можливі важкі ускладнення, до джгута обов'язково прикріплюють аркуш паперу з поміткою часу його накладання.

Джгут накладають не більш як на 1-1,5 години, а взимку - не більше як на 1 годину.

Правила та прийоми накладання пов’язок на рани

Головним в лікуванні інфікованих ран є їх первинна хірургічна обробка. Її мета – видалити пошкоджені, забруднені тканини, мікрофлору, яка знаходиться в ранах та тим самим попередити розвиток ранової інфекції.

Захист рани від забруднення краще всього досягнути наклавши пов’язку. При накладанні пов’язок необхідно дотримуватись наступних правил:

1)      не можна торкатись рани руками,

2)      не можна порушувати стерильності перев’язочного матеріалу, що торкається рани,

3)      пов’язка повинна бути надійно закріплена.

Підготовка до транспортування.

У випадку западання язика необхідно запрокинути голову назад та підняти підборіддя, щоб звільнити дихальні шляхи, піднявши язик).

Оцінивши стан постраждалого (хворого), розпочинають надання першої допомоги, характер якої залежить від характеру травмування, ступеню пошкодження та стан постраждалого.

При наданні першої допомоги важливо не тільки знати її методи, але й вміти поводитися правильно із постраждалим, щоб не спричинити йому додаткового травмування.

Для зупинки кровотечі, накладання пов'язки на рану, закриття опікової поверхні при термічних опіках та обробки шкіри при хімічних опіках та ін. виникає необхідність зняти з постраждалого одяг.

Необхідно вміти правильно зняти одяг з постраждалого. При пошкодженні верхніх кінцівок одяг знімають спочатку зі здорової руки. Потім, притримуючи пошкоджену руку, обережно стягуючи рукав, знімають з неї одяг. Якщо постраждалий лежить на спині та посадити його неможливо, то одяг з верхньої половини тулуба та рук знімають у такій послідовності:

Обережно витягають задню частину сорочки (сукня, пальто та ін.) до шиї та через голову переводять на груди, потім витягують із рукава здорову руку.

У останню чергу вивільняють ушкоджену руку, стягуючи (не вивертаючи) з одягу за рукав.

З нижньої частини тіла одяг знімають у аналогічній послідовності.

При сильних кровотечах та тяжких опіках одяг не знімають, а розрізають.

Необхідно знати, що при пораненнях, переломах, опіках усі різкі рухи, переміщення, перевертання постраждалого, особливо за зламані або вивихнуті кінцівки, різко посилюють біль, що може значно погіршити стан, викликати шок, зупинку серця, дихання. Тому піднімати ушкоджену кінцівку або постраждалого слід обережно, підтримуючи знизу ушкоджені частини тіла.

        Перша допомога при переломах. Прийоми та способи іммобілізації із застосуванням табельних або підручних засобів

У залежності від призначення пов’язки діляться на:

Захисні – необхідні для утримання стерильного засобу на рані.

Давлячі – необхідні для зупинки венозної кровотечі.

Іммобілізаційні – створюють нерухомість пораненої кінцівки.

Герметизуючі – використовуються при проникаючих пораненнях грудної порожнини.

У залежності від матеріалу, який використовується, пов’язки діляться на:

Бинтові - частіше використовуються марлеві.

Пращевидні - надрізана по краях смужка матерії чи марлі.

Косинкові - трикутникові косинки ,за допомогою яких можна покрити пов’язкою значну поверхню тіла, підвісити верхню кінцівку.

Найчастішим та основним прийомом першої медичної допомоги є іммобілізація - створення нерухомості ушкодженої частини тіла. Іммобілізація заспокоює біль та є протишоковим засобом, особливо при переломах кісток та суглобів, попереджує зміщення країв рани та слугує захисним засобом від проникнення інфекції до рани. Іммобілізація втримує уламки кісток у стиканні одне з одним, що значно полегшує подальше хірургічне лікування. Найскорішому загоєнню перелому сприяє правильна іммобілізація на період транспортування постраждалого у стаціонар.

Існують різноманітні шини фабричного виготовлення: дерев'яні, дротяні, сітчасті, пластмасові. У останній час почали застосовувати пневматичні шини, які виготовляють з гуми та пластмаси. Усі машини швидкої допомоги оснащені стандартними транспортними шинами. Вони повинні бути і в наборах першої допомоги у медпунктах, амбулаторіях, аптеках.

При відсутності стандартних шин іммобілізацію слід проводити за допомогою імпровізованих шин, виготовлених з підручного твердого матеріалу: дошки, лижі, палиці, рушниці, парасольки тощо.

 

Транспортування один із важливих елементів надання першої долікарської допомоги.

  • Для перенесення потерпілого використовують стандартні носилки чи імпровізований підручний матеріал (палиці, драбини, ковдри, плащі).
  • Звичайне положення потерпілого на носилках - на спині з припіднятою головою.
  • При пораненні грудної клітини - напівсидячи.
  • При пошкодженні хребта і нижніх кінцівок - лежачи на спині (на животі при втраті свідомості) на твердій основі (щит, сидіння з пожежного автомобіля, драбина і т.п.).
  • При пошкодженні таза - на спині із зігнутими і розведеними в сторони ногами (поза “жабки”).
  • При пошкодженні верхніх кінцівок - сидячи з підвішеною на косинці або бинті пошкодженою рукою.
  • При переломах кінцівки обов’язково накласти шину.
  • З метою надання максимального спокою не рекомендується перекладати потерпілого з одних носилок на інші.

Для перенесення потерпілих використовуються уніфіковані санітарні носилки (мал. 3). Вони дозволяють переносити потерпілого в різних положеннях: на спині, животі, на боці. Поставлені на козли, носилки можуть служити ліжком.

8. Невідкладна та перша допомога при отруєннях чадним газом, аміаком, хлором, іншими небезпечними хімічними речовинами

Хімічні опіки виникають при попаданні на шкіру або прийомі всередину сильних неорганічних кислот, лугів, солей важких металів. Кислоти призводять до сухого некрозу тканин, а луги – вологий некроз.

При хімічних опіках кислотами 2 ступеню пухирі не виникають, опікова поверхня чітко обрисована, темно-коричневого кольору з підтоками по периферії. При опіках лугами – вологий блідо-сірий струп без чітких границь.

Опіки негашеним вапном забороняється обробляти водою!

Стан, який виникає внаслідок високої температури навколишнього середовища та факторів, які сповільнюють тепловіддачу, що призводить до підвищеного вмісту тепла в організмі.

До теплових уражень належать:

-        теплові удари;

-        теплова непритомність;

-        теплові судоми;

-        теплові виснаження внаслідок зневоднення;

-        теплові виснаження внаслідок втрати організмом солей;

-        перехідне теплова втома;

-        тепловий набряк кінцівок.

Клінічна картина. На першому плані симптоми ураження нервової та серцево–судинної систем. Відчуття різкої слабкості, почуття жару, головний біль, шум у вухах, потемніння в очах, прискорення дихання, носова кровотеча, нудота та блювота, біль в надчеревній ділянці, спині та кінцівках.

При дії високої температури тяжкість стану наростає. Потовиділення зменшується, шкіра робиться червоною, сухою, гарячою. У постраждалого розвивається непритомний стан (від легкого глохнення до коми). З’являються судоми, розширення, а потім звуження зіниць, пульс слабкий, нерівний, дихання поверхневе.

Місцеві зміни при опіках:

  • 1 ступеню клінічно проявляються розлитим почервонінням, припухлістю, сильним пекучим болем на уражених ділянках;
  • 2 ступеню ці симптоми супроводжуються виникненням пухирів із серозною рідиною;
  • 3 ступеню опіки можуть протікати із сухим (шкіра бурого кольору, суха, безболісна) або мокрим некрозом (набряк, жовто-сірий колір уражених ділянок шкіри, наявність кров’яних пухирів по окружності);
  • 4 ступеню при опіках на фоні змін, які характерні для опіків 3 ступеню відмічається виражений некроз та обвуглювання тканин.

Для визначення площі опікової поверхні використовують правило долоні, згідно якому площа долоні дорослої людини складає біля 1% загальної поверхні тіла.

Площу опікової поверхні можна також визначити за допомогою правила “дев’яток” Уоллеса, згідно якому площа окремих частин тіла дорослої людини дорівнює 9% поверхні тіла: голова та шия – 9%, верхня кінцівка – 9%, нижня кінцівка – 18%, задня та передня поверхня тулуба – 18%, проміжність – 1%.

         У випадках видужання людей після перенесеного теплового удару частими ускладненнями являються головний біль, похитування при ходінні, парези, паралічі, послаблення пам’яті, відчуття страху.

Отруєння чадним газом виникає в наслідок дії на організм монооксиду вуглецю (СО). Потрапляючи через легені в кров він в 200÷300 разів швидше, ніж кисень, вступає в взаємодію із гемоглобіном, утворюючи при цьому – карбоксигемоглобін. Внаслідок цього гемоглобін втрачає  здатність переносити кисень з легень до тканин. Порушення транспортної функції приводить до кисневого голодування тканин, перш за все головного мозку. Монооксид вуглецю немає ні  запаху, ні кольору, тому отруєння настає непомітно.

Ознаки: головний біль, запаморочення, шум у вухах, біль у грудях, сухий кашель, почервоніння шкіряного покрову, серцебиття, сонливість, втрата свідомості, блювота.

          Перша допомога при хімічних та термічних опіках, радіаційних ураженнях, втраті свідомості, тепловому та сонячному ударах

Невідкладна допомога при потраплянні хімічних речовин в організм: полягає у швидкому видаленні та нейтралізації травмуючої речовини. Промивають шлунок або пошкоджену шкіру та слизові оболонки проточною водою (не менше як 10÷15 хвилин). Після промивання опіків водою проводиться хімічна нейтралізація агента. Нейтралізація кислот – 2% розчином соди – поверхневі опіки (1 ч. л. на стакан води), нейтралізація лугів – 2% розчином оцту або лимонної кислоти, лимонним соком.

Слід пам’ятати, що ускладненням опіків є опіковий шок, опікова хвороба та спотворюючи рубці. Це може призвести до стійкої втрати працездатності та здоров’я.

Перша допомога при термічних опіках.

-        припинення дії термічного фактора: одежу або речовини на тілі слід швидко погасити, припинити доступ повітря (придавити ділянку, яка загорілась цупкою тканиною, засипати піском, лягти на поверхню, притиснути її до землі). Швидко охолодити уражені ділянки холодною водою, снігом, льодом;

-        винос постраждалого із зони високої температури, зняття тліючого та палаючого одягу, не пошкоджуючи цілісності шкіри;

-        розрізати одяг (ділянки, які прилипли до шкіри залишити під асептичною пов’язкою;

-        прийняти міри для попередження забруднення опікової поверхні;

-        опіки не дозволяється змазувати олією або маззю, проколювати або розкривати пухирі;

-        при великій площі опіку постраждалого завертають стерильним простирадлом, попередньо проводять знеболення.

Перед транспортуванням необхідно забезпечити правильну транспортну іммобілізацію: шкіра обпаленої ділянки повинна бути в положенні максимального фізіологічного розтягнення.

Перша допомога при термічних опіках без пошкодження шкіряного покриву.

1.       Промити під холодною проточною водою протягом 15 хвилин.

2.       Накласти стерильну пов’язку.

3.       Знеболити.

4.       Дати багато підсоленого пиття.

5.       Госпіталізувати.

Перша допомога при отруєннях чадним газом: зупинити дію газу, забезпечити доступ свіжого повітря обливання холодною водою голови, вдихання парів нашатирного спирту, при втраті свідомості і порушенні серцевої діяльності провести штучне дихання та зовнішній масаж серця.

Невідкладна допомога при втраті свідомості, тепловому та сонячному ударах:

  • швидке переміщення постраждалого в прохолодне приміщення;
  • зняття одягу та зниження темпер. тіла фізичними методами (змочити тіло холодною водою, обдування вентилятором, пузирі з льодом на крупні судинно–нервові пучки, компреси на голову);
  • прохолодне пиття.