Особливості кризи трирічного віку

           Період раннього дитинства є важливим етапом у становленні та розвитку особистості. Цей період завершується кризою трьох років. Дитина росте й розвивається, а отже змінюється її ставлення до предметів, самих батьків і їхніх вимог та правил.

        Третій рік життя називають критичним через системні зміни у психіці дитини, новий етап у формуванні її особистості, а не через зрослу вередливість. Зміни в поведінці дитини є лише зовнішнім проявом глибинних перетворень. Батьки мають розуміти ті зміни, які з ним відбуваються, і приймати їх як обов’язкову умову його зростання. Це спричиняє появу нового ставлення дитини до дорослих і до самої себе, яке полягає у тому, що дитина:

·         порівнює себе з дорослими;

·         прагне наслідувати дорослих у поведінці, діях;

·         намагається реалізувати прагнення «бути дорослим»;

·         демонструє свою самостійність і незалежність;

·         протиставляє власні бажання вимогам дорослого.

       Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості. Цей етап болісно переживає не тільки вона сама, але і батьки, які губляться в здогадах, чим допомогти своєму чаду в цій ситуації. І хоча капризи трирічних діток часто виводять батьків з себе, цей період обов’язково повинен бути в житті вашої дитини, адже саме в цей період в дитині виникає прагнення до самостійності і прояву сили волі.

Позитивні наслідки кризи 3 років:

- розвивається мова;

- дитина стає самостійним;

- встановлюються довірчі відносини з членами сім'ї;

- формується воля, гордість за досягнення

Пам’ятка для батьків, діти яких переживають кризу трьох років

Варто:

·         підтримувати атмосферу любові, ласки, безпеки й забезпечувати захист;

·         давати прості та чіткі інструкції, що ними дитина може керуватись;

·         підтримувати і хвалити за досягнення;

·         учити дитину основних правил безпеки;

·         встановлювати розумні межі поведінки і стежити за їх виконанням;

·         радіти розумовій активності та сприяти її проявам у дитини;

·         приділяти дитині час і забезпечувати можливості для розвитку її мислення;

·         пояснювати дитині, що для чого робити, як робити тощо;

·         дозволяти дитині виражати як позитивні, так і негативні емоції;

·         показати дитині різні способи вираження своїх почуттів;

·         залишатися спокійним під час спалахів гніву дитини — не поступатися, але й не зловживати владою;

·         називати почуття, що їх переживає дитина в конкретній ситуації, та озвучувати їй свої переживання;

·         виражати своє невдоволення лише щодо вчинків дитини, а не до неї самої;

·         утримуватися від суперечок про те, хто має рацію, а хто ні;

·         ставитися до дитини, як до «чудової, надзвичайної трирічної дитини».

Не варто:

·         конкурувати за владу з трирічною дитиною;

·         вважати, що хороші батьки — це ті, в яких дитина слухняна;

·         пригнічувати дитячу активність і самостійність, карати за імпульсивність;

·         відмовлятися встановлювати межі й вимоги до поведінки дитини;

·         очікувати забагато від дитини, наче вона вже і справді доросла;

·         гадати, що дитина гратиме з іншими дітьми раніше, ніж навчиться грати біля них;

·         соромити та ігнорувати дитину.

Постарайтеся приділити максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав’язливі.