Формуємо соціально-громадянську компетентність

РЕАЛІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО НАПРЯМУ

Базового компонента дошкільної освіти «Дитина у соціумі»

                Введення дитини у світ людських взаємин - важливе завдання дошкільної освіти. У новій редакції Базового компонента дошкільної освіти новою ключовою компетентністю для дошкільної освіти є соціально-громадянська компетентність. Основи якої закладаються у    дошкільному віці і є передумовою подальшого розвитку соціальної та громадянської компетентності в  Новій українській школі.

      Соціально-громадянська компетентність – це здатність дитини виявляти особистісні якості, соціальні почуття, любов до Батьківщини, готовність до посильної участі в соціальних подіях, що відбуваються в дитячих осередках, громаді, суспільстві та спрямовані на поліпшення спільного життя. Її необхідно починати формувати ще у дошкільному віці на доступному для малечі рівні – зокрема, за допомогою гри.

     Результат сформованості соціально-громадянської компетентності:

• ціннісне ставлення дитини до себе, своїх прав і прав інших,
• наявність уявлень про правила і способи міжособистісної взаємодії з членами сім’ї, родини, іншими людьми
• уміння дотримуватись цих правил в соціально-громадянському просторі,
• ціннісне ставлення та повага до культурних надбань українського народу, представників різних національностей і культур.

Основні складники соціально-громадянської компетентності

• Здатність до прояву особистісних якостей;
• Розвиток соціальних почуттів;
• Формування любові до Батьківщини;
• Посильна участь дітей у соціальних подіях (у дитячих осередках, громаді, суспільстві).

     Соціально-громадянська компетентність дитини дошкільного віку   формується в різних видах діяльності:

В ігровій:

- формувати інтерес до взаємодії з однолітками та активність у колективних іграх;

- виховувати повагу до партнерів по грі, їхніх прав;

- збагачувати уявлення про соціальні стосунки; знання про себе, свою сім'ю, Батьківщину, звичаї та традиції українців;

- вчити висловлювати свою думку, знаходити компроміс, дотримуватися правил, активно діяти, бути відповідальними, оцінювати погляди інших, поважати права інших, пробачати та просити вибачення.

Комунікативній:

• важливо сприяти усвідомленню дітьми етики людських взаємин, відмінностей між людьми;
• виховувати людяність, справедливість та почуття власної гідності, як представника українського народу, громадянина України;
• вчити називати і вербалізувати основні поняття, нав'язані життям людини серед інших.

Здоров’язбережувальній:

- формувати у дітей ставлення до життя і здоров'я, як до найвищої людської цінності, вміння неупереджено ставитися до дітей з особливими освітніми потребами, підтримувати їх і допомагати;

- збагачувати знання дітей щодо фізичної, психічної та соціальної сфер здоров'я та важливості здорового способу життя, розуміння безпечної поведінки у природньому та соціальному середовищах.

Художньо-естетичній

-У художньо-естетичній діяльності потрібно виховувати у дітей ціннісне ставлення до культурних надбань українського народу та інших національностей і культур, поваги до творів мистецтва як суспільного надбання. Батьки повинні поважати вибір дитини, підтримувати мистецькі уподобання, заохочувати до виготовлення спільних виробів різними художніми засобами (малювання, ліплення, аплікація). За допомогою батьків, вихователів діти долучаються до посильної

Пошуково-дослідницькій:

• Слід вчити дітей сприймати себе, як активного учасника і члена суспільства;
• формувати інтерес до пізнання природи рідного краю, своєї держави;
• ознайомлювати з навколишнім світом речей, людей;
•  розвивати навички самопізнання через спілкування з людьми та практичну взаємодію зі світом.

Методичний інструментарій

ФОРМИ:

• Гра. Завдяки імітації та можливості перевтілення можуть проєктуватися  ситуації, у яких розкриваються норми і моделі поведінки, особливості відносин між дітьми і дорослими
• Заняття. Початкові уявлення про соціум і життя в ньому закладаються на заняттях (комплексних, інтегрованих, тематичних) з використанням ігрових прийомів.
• Колективні справи, спільна пошукова діяльність (соціальні Участь у таких формах діяльності сприяє набуттю дітьми: індивідуального досвіду  спільної життєдіяльності; уміння співпрацювати; відстоювати власну позицію, домовлятися, узгоджувати особисті потреби з потребами інших; здатності брати участь у розробленні правил/повсякденних практик співжиття; досвіду культури демократії, що є необхідним для встановлення соціальних контактів у майбутньому, взаємодії в суспільстві тощо.

МЕТОДИ

• Наочні: спостереження, ілюстрація, демонстрація, відеометод. Застосування комплексу наочних методів сприятиме візуалізації соціальних явищ і процесів, у яких старші дошкільники можуть брати посильну участь (демонстрування соціальних правил та норм поведінки, домовленостей у щоденній життєдіяльності, засвоєння зразків демонстрації відкритості до спілкування та взаємодії з представниками різних національностей і культур.

• Словесні: бесіда, розповідь, читання (слухання дітьми художньої літератури. Словесні методи спрямовані на формування у дітей вмінь виражати почуття за допомогою слів, міміки, жестів; пояснювати причини своїх емоцій; звертатися по допомогу до своїх однолітків та знайомих; використовувати під час спілкування ввічливі слова; висловлювати власну думку та приймати думку іншого, розв’язувати конфлікти шляхом діалогу.

• Практичні: вправи, прості досліди, дидактичні ігри, моделювання. Під час виконання практичних дій діти набувають досвід дотримання норм моралі, виявляють повагу до прав і свобод людини; вчаться поводитися відповідно до соціальної ролі (донька/син, брат/сестра, онука/онук, друг/подруга; долучаються до різних видів діяльності, беруть участь у прийнятті рішень з особистих питань та щодо життя колективу тощо.

• Проблемні: постановка і розв’язання завдань. Проблемні методи дають можливість зробити пізнавальне завдання актуальним для кожної дитини в групі. Розв’язання завдань, пов’язаних   із необхідністю дати оцінку подіям і персонажам, соціальним явищам і фактам, сприятиме формуванню емоційно-ціннісного ставлення до них.

• Дослідницькі: організація пошукової, творчої діяльності дітей. Дослідницькі методи задовольняють потребу дітей у набутті досвіду соціальної поведінки під час діяльності та творчому його використанні в повсякденні.

• Інтерактивні: соціальне проєктування, різні форми обговорення соціальних проблем, рольові та ділові ігри в розв’язанні конфліктних ситуацій тощо. Інтерактивні методи передбачають взаємодію і співпрацю всіх учасників освітнього процесу під час розв’язання практичних завдань. Вони створюють необхідні умови як для становлення та вдосконалення компетентності  через залучення проживання індивідуальної й колективної діяльності , так  і для усвідомлення і прийняття ними громадянських цінностей, для накопичення досвіду соціально-громадянської діяльності.

       Наприклад, розглядаючи ситуацію, можна попросити дитину уявити себе на місці персонажа, розповісти про його почуття , оцінити дії та змоделювати власну поведінку в цій або схожій ситуації. Так дитина занурюється в соціальний сюжет, переживає емоційну реакцію, що сприяє розвитку вмінь адекватно оцінювати, співвідносити свою поведінку з поведінкою інших.

Засоби

• Інтелектуальні картки або картки розумових дій
• Дитячі тематичні телепередач
• Розвивальне соціальне середовище
• Приклад і моделі поведінки
• Іграшки
• Серії картин, альбомів, схем, плакатів
• Художні засоби (листівки, світлини, добірка музичних аудіол та відеотворів тощо)
• Звичаї, традиції сім’ї та українського народу
• Художня література, казки
• Дизайн групи
• Портфоліо, колаж
• Віртуальні подорожі
•  

Позиція вихователя (особистісні якості педагога)

Для успішного формування соціально-громадянської компетентності дошкільників необхідна особистісно орієнтована взаємодія між усіма учасниками освітнього процесу. Важливу роль відіграють у цьому процесі  особистісні цінності вихователя, його життєвий досвід.

Педагог має:

• Знати  і захищати права дитини;
• Проявляти повагу до людської гідності, різноманітності, показувати приклад спілкування на основі взаємної поваги;
• Організовувати розвивальний простір для ознайомлення дітей з правами та обов’язками людини в демократичному суспільстві;
• Створювати умови для набуття дітьми соціального досвіду.
• Підтримувати ініціативи дітей щодо участі в різних видах діяльності;
• Надавати можливість прийняття рішення щодо власної участі в розв’язанні питань життя групи;
• Забезпечувати усвідомлення дітьми своєї індивідуальності, унікальності та цінності для колективу;
• Підтримувати дітей, коли вони ініціюють взаємодію, висловлюють свої думки, демонструють товариські стосунки ;
• Говорити про норми взаємодії між людьми та пропонувати дітям розробляти такі норми і правила разом;
• Допомагати вихованцям установлювати власні межі, поважати межі інших, знаходити шляхи розв’язання конфліктних ситуацій ;
• Запобігати проявам булінгу, зупиняти їх;
• Сприяти формуванню лідерських якостей;
• Взаємодіяти з батьками;
• Стимулювати батьків до спільного прийняття рішень, що стосуються роботи дошкільного закладу, групи, наприклад, спільної організації заходів, у яких беруть участь діти, тощо.

Демократичний устрій освітнього простору передбачає:

• Участь всіх учасників освітнього процесу у створенні норм, правил, рутин спільного життя;
• Відкритість прийнятих рішень;
• Наявність різноманітних колективних творчих справ і проєктів, які створюють умови для самовираження, самореалізації, прояву індивідуальності кожної дитини.

Використана література:

    1.Ольга Косенчук «Дитина у соціумі. Впроваджуємо базовий компонент дошкільної освіти» /Дошкільне виховання, 2021, №4

    2. Ольга Косенчук Нові стратегії змістовного компонента освітнього напряму «Дитина у соціумі»/ Державний стандарт дошкільної освіти: особливості впровадження/Харків: Вид-во «Ранок», 2021

Формуємо в дітей навички безпечної поведінки взимку

Питання безпеки дітей актуальні в будь-яку пору року. Однак відповідно до принципу сезонності, важливо звертати увагу дітей на знання та уміння, потрібні саме в той чи той період року. Серед основних завдань вихователя в зимовий період — нагадати дітям правила безпечної поведінки на льоду, а також навчити правил поведінки під час зимових ігор. Проаналізуймо, про що ще слід нагадати дітям.

Що має знати та вміти дитина

Зміст Державного стандарту дошкільної освіти орієнтує на те, що діти дошкільного віку мають диференціювати відповідні віку поняття про «безпечне» та «небезпечне». Також вони мають усвідомлювати важливість безпеки життєдіяльності. Тому слід ознайомити дітей з чинниками ризику, з якими вони можуть стикнутися в зимовий період.

Під час освітньої взаємодії з дітьми слід звернути їхню увагу на те, як правильно одягатися взимку та як уникнути застуди. Окремо слід обговорити особливості поведінки на льоду. Важливо розповісти дітям про те, що в зимовий період транспорт на дорогах може рухатися інакше через сніг та ожеледицю. Тому слід бути обережнішими, коли переходиш дорогу чи користуєшся громадським транспортом.

Одним із пріоритетних завдань педагогів є формування у вихованців навичок безпечної поведінки під час зимових прогулянок. Адже дошкільники активні, допитливі, рухливі, тож, не вміючи правильно поводитися на ігровому чи спортивному майданчиках, можуть легко травмуватися, завдати шкоди своєму здоров’ю.

В умовах воєнного стану не втрачає актуальності робота з формування в дітей умінь діяти в екстремальних умовах. Також важливо нагадати дітям, що не можна чіпати невідомі предмети на вулиці, навіть якщо це іграшка, що лежить біля прикрашеної ялинки в парку. Проте пояснювати це варто обережно, без погроз та залякувань.

Неприпустимо акцентувати увагу дітей на страшних наслідках нещасних випадків. Такий підхід може травмувати їхню психіку, призвести до стресів, тривожності, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

Навчаючи дітей безпечної поведінки, слід приділити особливу увагу правилам орієнтування та формуванню навичок швидкої реакції в екстремальних ситуаціях. Поглиблені знання дітей про навколишнє середовище формують у них готовність до ситуацій, у яких вони можуть опинитися.

Освітня робота з дошкільниками має забезпечити необхідний рівень знань дитини для безпечного перебування в довкіллі та формування в неї елементарних, домірних віку норм поведінки в надзвичайних ситуаціях.

Які форми й методи роботи використовувати

Формувати навички безпечної поведінки дітей можна різними способами. Це й особистий приклад дорослих, і ознайомлення дітей із правилами поведінки під час бесід, читання художньої літератури, розглядання картин тощо. Але найефективніше навичка формується під час використання дитиною певного способу поведінки в різних життєвих ситуаціях і багаторазового проживання його в ігровій діяльності. Причому на практиці виявляється, що дітям значно простіше діяти за правилами, які вони виробили самостійно, ніж дотримувати тих, які увів вихователь.

Для того щоб діти не лише запам’ятали правила безпеки, а й навчилися спиратися на них в різних життєвих ситуаціях, слід час від часу створювати відповідні проблемні ситуації під час занять та ігор.

Розповідь вихователя про небезпечність прогулянки по тонкій кризі навряд чи справить на дітей бажане враження. Ліпше обіграти з дітьми, як слід поводитися, якщо раптом опинився на льоду, чи потрібно перейти вулицю під час ожеледиці тощо.

Формуючи навички безпечної поведінки у дітей, обов’язково слід проводити практичні тренінги з евакуації дітей та працівників із приміщень дитячого садка. Мета цих заходів — відпрацювати правильну поведінку учасників освітнього процесу під час екстремальних ситуацій: повітряних тривог, аварій, стихійних лих, загрози техногенних небезпек тощо. Адже в зимовий період евакуація зазвичай ускладнюється через погодні умови та необхідність швидко одягти дітей.

Також вихователям стануть у пригоді «хвилинки безпеки». Чому хвилинки? Тому що тривають лише кілька хвилин. Їх варто проводити під час повсякденних справ дітей, наприклад під час зборів на прогулянку чи підготовки до сну. Під час таких «хвилинок безпеки» варто повторювати з дітьми:

• номери телефонів пожежної охорони та швидкої допомоги;
• прізвища та імена батьків;
• домашню адресу;
• короткі правила поведінки в різних ситуаціях тощо.

Окрему увагу слід приділити організації проєкт­ної діяльності дошкільників. Практика довела, що під час реалізації проєктів діти краще сприймають й швидше засвоюють інформацію. У них розвивається пізнавальна активність, допитливість, самостійність, відповідальність, творчі здіб­ності та комунікативні навички.

Узимку доцільно реалізувати з дітьми проєкти, спрямовані на формування навичок особистої безпеки дітей. Приклад плану реалізації проєкту з дітьми старшого дошкільного віку на тему «Безпека ігор на зимовому майданчику» запропоновано в

Для того, щоб реалізація проєкту була результативною, важливо скоординувати діяльність усіх педагогів і батьків, які за­лучені до нього. Необхідно, щоб діти не лише самостійно виробили правила особистої безпеки та засвоїли нові знання про загальноприйняті норми поведінки, а й мали змогу застосувати їх на практиці.

Безпека дитини значною мірою залежить від її батьків. Адже чимало проблем, пов’язаних із безпекою дошкільників, неможливо розв’язати лише в стінах дитячого садка. Тому за можливості батьків слід залучати до спільних з дітьми заходів. Також серед батьків необхідно проводити просвітницьку роботу. Її мета — донести до них ті питання безпеки, з якими насамперед слід ознайомити дітей у сім’ї.

Підсумуємо — під час освітньої взаємодії з дітьми варто віддавати перевагу таким формам і методам роботи, що дають змогу дітям на практиці застосовувати правила безпечної поведінки. Завдяки цьому діти не лише знатимуть правила особистої безпеки взимку, а й умітимуть пояснювати їх, обґрунтовувати необхідність їх застосування в екстремальних ситуаціях, а головне — підпорядковуватимуть їм свою поведінку.

Використані джерела:

Наталія Савінова: Формуємо в дітей навички безпечної поведінки взимку/ Журнал «Вихователь-методист» №1 Січень 2024року

Проводимо рухливі ігри в обмеженому просторі

Дошкільникам шкідливо довго перебувати в статичному положенні. Проте останнім часом діти часто змушені залишатися в обмеженому просторі через різні причини: пандемія, несприятливі погодні умови, надзвичайні стани, війна тощо. В таких обставинах у пригоді стануть рухливі ігри, які можна проводити в груповій кімнаті, укритті чи будь-якому іншому приміщенні.

Особливості рухливих ігор

Рухлива гра — основний засіб збагачення рухового досвіду дітей. Вона допомагає задовольняти потреби в руховій активності навіть в умовах обмеженого простору. Рухливі ігри впливають як на фізичний, так і на інтелектуальний розвиток дітей. Адже при будь-якому русі тренуються м’язи та мозок дитини. У рухливій грі збагачується мовленнєва активність і вміння стримувати себе.

Гра навчає діяти в колективі, домовлятись одне з одним, ділитись іграшками. У кожній рухливій грі дітям необхідні елементарні вміння орієнтуватись у просторі: не наштовхуватись одне на одного, не відставати, знаходити своє місце, узгоджувати свої дії із зусиллями інших дітей. Спільні ігрові дії зумовлюють загальні радісні емоції, розвивають емпатію, зміцнюють взаємини між дітьми й дорослими.

Вимоги до організації

Рухливі ігри різноманітні і за змістом, і за рівнем фізичного навантаження. Та не всі ігри однаково подобаються дітям. Тому, коли добираєте ігридля своїх вихованців, ураховуйте їхній рівень оволодіння конкретними видами рухів, температуру повітря, місце проведення гри тощо. А також не забувайте чергувати ігри різного ступеня рухливості. Розгляньмо, як добирати й проводити ігри для дітей різного віку.

Молодший дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри з нескладним змістом та обов’язковим чергуванням руху та відпочинку. Ігри мають містити одне-два прості правила та не більше трьох ролей.

Як керувати грою. Головне завдання — стимулювати рухову активність і створювати радісний настрій. Коли розучуєте нову гру з дітьми, зосередьте увагу на регулюванні рухів дітей. Згодом, коли вони засвоять гру, надавайте дітям більше самостійності та заохочуйте виконувати роль ведучого.

Підсумок гри — короткий та оптимістичний, з позитивною оцінкою всіх дітей.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 10 с.

Кількість повторів гри — 3—5 разів.

Тривалість гри — 6—8 хв

Середній дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри з елементами змагання (індивідуальними та колективними), ігри-атракціони.

Як керувати грою. Коли діти грають уперше, роль ведучого виконує вихователь. Стежте, щоб діти дотримували правил і діяли відповідно до поставлених рухових завдань.

Підсумок гри — загальний позитивний. Зверніть особливу увагу на дітей, які правильно виконували правила та рухові дії.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 15—20 с.

Кількість повторів гри — 3—5 разів.

Тривалість гри — 8—10 хв

Старший дошкільний вік

Які ігри обирати. Ігри-естафети, спортивні ігри. В іграх використовуйте кидання та ловлення м’ячів, стрибки. Також пропонуйте дітям малорухливі ігри, які містять елементи командної взаємодії. В іграх може бути до чотирьох ролей, які розподіляють між усіма дітьми.

Як керувати грою. Перш ніж пояснювати нову гру, повторіть разом з дітьми найскладніші рухи. Використовуйте під час ігор команди та умовні сигнали. Робіть зауваження дітям, які порушують правила гри.

Підсумок гри — диференційована оцінка. Відмітьте тих, хто виявив спритність, швидкість, дотримував правил; назвіть тих, хто їх порушував. Проаналізуйте разом з дітьми, як їм вдалося досягнути успіху в грі, що допомагало чи заважало під час гри тощо.

Рівень навантаження під час ігор

Тривалість безперервного руху за один повтор гри — 20—30 с.

Кількість повторів гри — 4—6 разів.

Тривалість гри — 10—12 хв

У Додатку подано рухливі ігри, які пропонуємо використовувати в умовах обмеженого простору. Вони дають змогу розвивати комунікабельність, творчу активність, увагу, рухову уяву та пам’ять, вправлятись у спільних діях.

Отже, щоб збільшити рухову активність дітей, поки вони перебувають у приміщенні, проводьте рухливі ігри. Це не лише дасть змогу їм порухатися, а й наповнить позитивними емоціями, а отже, забезпечить гарний настрій на весь день.

Використані джерела:

Ліна Сварковська, експерт з дошкільної освіти, канд. пед. наук «Проводимо рухливі ігри в обмеженому просторі», ж-л «Вихователь-методист», №7, 2022

Як розповісти дітям про правила поведінки під час пожежі?

    Оптимальний спосіб, за допомогою якого можна донести до дітей основні правила поведінки на пожежі, залежить від віку дитини. Дітям дошкільного віку найкраще підходять ігрові сценарії, постановки, казки та оповідання, аматорські вистави за участю дітей та інші легкі і максимально доступні форми передачі знань та навичок.

Головне питання

Кожна дитина, незалежно від віку повинен знати відповіді на прості питання, які можуть врятувати йому життя в критичній ситуації:

• що необхідно робити, якщо в будинку, квартирі, дитячому садку або школі пожежа? Правильна відповідь – вийти з охопленого вогнем приміщення або будівлі, а потім зателефонувати в службу порятунку за номером 101 або 112, назвати своє ім’я, адресу та причину виклику;
• чи можна грати з сірниками, бенгальськими вогнями, феєрверками або запальничками? Грати з будь-якими предметами, які можуть викликати загоряння, дуже небезпечно;
• чи можна чіпати електроприлади мокрими руками? Ні в якому разі! Вода – чудовий провідник електрики і дотик електроприладів під напругою мокрими руками може призвести до короткого замикання і займання проводки;
• чим можна і чим не можна гасити пожежу? Звичайну пожежу можна гасити водою, піском, землею та іншими сипучими матеріалами. Для цих цілей підійдуть земля з квіткового горщика, порошкоподібний засіб або пральний порошок, пісок з лотка для тварин. Крім того, на вогонь можна накинути щільну тканину і притиснути краю до поверхні – для цього підійде ковдра, пальто, щільне покривало.

Що потрібно знати?

Кілька простих правил, які повинна знати кожна дитина на випадок пожежі:

• головне – вийти з охопленої вогнем кімнати або будинку;
• якщо самостійно зателефонувати в службу порятунку не можна – потрібно покликати дорослих на допомогу. Для цього можна використовувати сусідів або перехожих;
• дим набагато небезпечніше, ніж відкритий вогонь. Під час пожежі потрібно дихати через мокру ганчірку і рухатися до виходу поповзом-внизу диму менше;
• головне правило під час пожежі – зберігати спокій і чекати приїзду рятувальників.

Чого робити ні в якому разі не можна?

Ну, і наостанок поговоримо про категоричні заборони. Під час пожежі, ні в якому разі не можна:

• ховатися від вогню під ліжком, в шафі або під ковдрою. Перший інстинкт дитини – сховатися від небезпеки. На жаль, саме ця дія і призводить до великої кількості трагічних випадків;
• користуватися для виходу з дому ліфтом. Ліфт є пасткою під час пожежі – навчіть дитину використовувати пожежні виходи;
• намагатися погасити вогонь самостійно. Невелике вогнище пожежі за умови наявності вільного виходу з дому можна спробувати погасити, але якщо вогонь вже відрізає шляхи відходу – ризикувати не треба. Для маленьких дітей це особливо актуально – навчіть дитину відразу виходити по евакуаційних шляхах;
• збирати іграшки або намагатися врятувати домашніх вихованців під час пожежі.

Правила пожежної безпеки для дітей:

пам’ятка

Щоб не сталося пожежі

• Не грайся із сірниками та запальничками
• Не розпалюй самостійно багаття
• Не вмикай без дорослих чайник, праску та інші електричні прилади
• Не грайся рідиною, що легко займається (бензин, гас тощо)
• Не бери до рук петарди та інші піротехнічні засоби

Що робити у разі пожежі

• Не панікуй
• Повідом дорослих
• Подзвони за номером 101
• Закрий рот та ніс вологою тканиною
• Виходь із приміщення, плазуючи підлогою

Як донести правила пожежної безпеки до вихованців

• Виділіть із загальних правил поведінки під час пожежі ті пункти, які стосуються саме дітей
• Розповідайте про правила доступною для дітей мовою, використовуючи замість термінів яскраві порівняння
• Закріпіть теоретичні знання практичними заняттями — покажіть, як потрібно плазувати підлогою та захищати органи дихання від диму. Прорепетируйте, як дитина буде повідомляти дорослим про займання чи дзвонити за номером 101
• Поясніть, що таке «паніка» і чому важливо її уникнути
• Покажіть, як рухатися до аварійного виходу саме з вашої групової кімнати
• Додайте до своєї розповіді фотоматеріали та відео, що відповідають віку дітей
• Створіть разом з дітьми малюнок чи інший виріб на тему вогню і правил пожежної безпеки
• Правила пожежної безпеки для дітей потребують системного вивчення. Використайте на заняттях фізкультхвилинки на тему пожежної безпекита розкажіть про властивості полум’я, провівши цікаві досліди з вогнем.

Зверніть увагу! Не залякуйте дітей вогнем, а поясніть вихованцям, що він однаково може приносити користь та нещастя — усе залежить від того, як з ним поводитись.

Що робити вихователю під час пожежі: коротко

 Коли сталася пожежа:

• Повідомте про це за телефоном 101, вкажіть повну назву об'єкту, де виникла пожежа, назвіть своє прізвище та посаду
• Через систему оповіщення оголосіть про можливу небезпеку
• Розпочніть евакуацію людей з будівлі
• Сповістіть про пожежу адміністрацію навчального закладу
• Починайте гасити пожежу безпечними для життя та здоров'я засобами
• Зустріньте рятувальну групу та чітко проінформуйте їх, яка ситуація зараз 

Під час евакуації:

• Визначте оптимальні шляхи виходу з небезпечної зони
• Не допускайте паніки серед дітей
• Не залишайте вихованців без нагляду
• В першу чергу евакуюйте дітей молодшого віку та хворих
• В холодну пору, якщо ситуація дозволяє, допоможіть старшим дітям старших одягнути теплий одяг чи взяти його з собою. Дітей молодшого віку винесіть, загорнувши у ковдри
• Ретельно перевірте усі приміщення, щоб пересвідчитися, чи усі діти опинилися в безпеці
• Залишаючи будівлю, зачиняйте за собою двері та вікна
• Після евакуації перерахуйте за списком усіх дітей
• Встановіть чергових, які контролюватимуть, щоб ніхто не повернувся до будівлі

Що потрібно робити дітям у випадку пожежі:

 корисні знання і навички

• Повідомити про займання будь-яких дорослих — сусідів, перехожих і так далі
• Телефонуючи за номером 101, вказати точну адресу свого місцеперебування та іншу важливу інформацію
• Зачинити вікна та двері, щоб полум’я не поширювалося
• Одягнути на голову вологу тканину, облитися водою
• Якщо поблизу рідини немає, помочитися на свою футболку та одягнути її на голову
• За можливістю вийти з приміщення
• Пересуватися поповзом
• Переходячи особливо задимлені ділянки, затамувати подих

Мовлення вихователя як засіб розвитку мовлення дітей, вимоги до нього

Діти, наслідуючи мову оточуючих, переймають усі тонкощі вимови. Слововживання, побудова фраз. Вчити дітей треба на кращих зразках рідної мови, і в цьому провідна роль належить вихователю, який постійно контактує з дітьми, від якого діти повинні переймати зразок культури мовлення.

Розвиток мовлення дітей можливе лише за умовами правильної літературної досконалої мови оточуючих. Вих.-ль повинен досконало знати рідну мову, вільно володіти нею, постійно самовдосконалюватися. Постійне піднесення культури мови є професійним і суспільним обов’язком кожного педагога. Під культурою мови розуміють її правильність, тобто відповідність нормам орфоепії, стилістики, граматики, лексики, встановленним для літературної мови традиціям та вмінням користуватися ними в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення.

          Зразок вихователя – це правильно, спеціально підготовлена мовна діяльність, яку повинні наслідувати діти. Зразок може мати форми слова, речення, зв’язного мовлення. Про те незалежно від форми він повинен бути доступним дітям. Особливо це стосується зразка зв’язної розповіді.

 Вимоги до мови:

- мова вихователя повинна бути змістовною, нести дітям нову достовірну інформацію.

- словник вихователя – має бути багатий і точний, велика кількість слів, вміле використання синонімів, антонімів, літературних та народних виразів, фразеологічних зворотів. Необхідно частіше вживати слова, які повільніше засвоюються дітьми (позначення відтінків кольорів, матеріалів, форми, величини предмета). У розмові з дітьми необхідно пам’ятати про їх вікові можливості. Спілкуючись з молодшими дітьми вихователь уживає слова з конкретним змістом, фрази короткі і прості за структурою, темп дещо уповільнений, мова емоційна. На 5-6 році дітям стають доступними причини нескладних явищ, які в мові відображаються складносурядними і складнопідрядними реченнями. Інтонації вихователя – стримані.

- Звукова сторона мови - чиста вимова, чітка дикція, орфоепічна правильність. Мовні дефекти недопустимі.

- точність мови – вміння із багатьох слів вибрати одне що найповніше і найяскравіше характеризує предмет або явища, його властивості.

- Змістовність – достовірність інформації, розкривати перед ними взаємозв’язки і залежності, що існують в навколишньому житті, давати оцінку вчинкам дітей і дорослих.

- виразність мови - це її емоційність, яскраво виражене відношення до того, що говориться, і до тих , кому адресована мова. Вихователю необхідно володіти умінням вести діалог, розповідати, слухати розповіді і відповіді інших. Мова повинна бути небагатослівною, але зрозумілою і логічною. Зразком для дітей і оточуючих повинна бути вся манера поведінки вихователя в процесі мовного спілкування ( поза, жест, ставлення до співбесідника).

- Мовний зразок – правильна, спеціально підготовлена мовна діяльність вихователя, яку повинні наслідувати діти. Зразок може мати форми слова, речення, зв’язного висловлювання. Проте незалежно від форми він повинен бути доступним дітям. Особливо стосується зразка зв’язної розповіді. Зразок повинен передувати мовній діяльності дітей. Під час одного заняття він може використовуватись кілька разів, у міру необхідності.

Виховання культурно-гігієнічних навичок (миття рук, харчування)

Організаційно найскладнішими режимними моментами в закладі дошкільної освіти більшість вихователів вважають ті, що пов’язані з харчуванням дітей. Це — сніданок, обід, підвечірок, вечеря та моменти, безпосередньо пов’язані з ними, — миття рук і дотримання правил столового етикету. Від харчування дитини безпосередньо залежить її здоров’я. Тож знати, як правильно організувати режимні моменти, пов’язані з цим процесом, надзвичайно важливо.

Готуємося до прийому їжі

Повідомити дітям про початок сніданку чи обіду вихователь має заздалегідь, зважаючи на те, що дітям потрібен час, аби закінчити гру, прибрати іграшки й помити руки. Малюкам на таку підготовку треба більше часу, а старшим дошкільникам достатньо кількох хвилин. Кожна дитина має знати, що найголовніше правило підготовки до прийняття їжі — це чисто вимиті руки.

Першими вихователями дитини є її батьки. Поки дитина маленька, батьки мають допомагати їй мити ручки й насухо їх витирати, і тільки потім саджати за стіл. За такого підходу дворічна дитина вже на рівні звички перед кожним прийомом їжі буде згадувати, що потрібно помити руки.
 

Культурно-гігієнічні навички

Вихователі першої і другої молодших груп велику увагу приділяють формуванню культурно-гігієнічних навичок у дітей і вихованню в них самостійності. Навички у дітей цього віку нестійкі. Тому про миття рук їм слід нагадувати, а часто й давати індивідуальні вказівки: «Миколко, час обідати, тож іди мити руки». А ще важливо показувати правильний спосіб дій, адже діти у всьому наслідують дорослих.

Аби процес миття рук викликав у дітей лише позитивні емоції, варто супроводжувати його розповіданням веселих віршиків та історій. Старшим дошкільникам можна загадувати загадки. Так, формуючи культурно-гігієнічні навички, одночасно можна збагачувати словниковий запас, розвивати мислення та пам’ять дитини. Тексти таких віршиків і загадок подано в Додатку 1

З дітьми дошкільного віку доречно проводити ігрові заняття та розваги на кшталт «Подорож до Королівства Чистоти», «В гостях в Умивайка», складати колективного «Листа до Королеви чистоти», створювати ігрові ситуації «Боротьба із Бруднульками», організовувати конкурси «Найчистіші ручки», «Хто більше загадок розгадає» тощо.

 Трудові навички

Підготовка до прийому їжі містить кілька виховних аспектів. Одним з них є виховання самостійності й формування трудових навичок з господарсько-побутової праці. Починаючи вже з молодшої групи, дітей слід привчати перед миттям рук наводити лад в ігровому куточку чи в інших осередках групової кімнати, де вони гралися чи займалися іншими видами діяльності. Це може бути колективна праця або трудове доручення дитині чи групі дітей.

Причому важливо привчати дітей:

• виконувати роботу старанно;
• розподіляти обов’язки в групі;
• доводити розпочату справу до кінця.

У молодшій групі переважають індивідуальні доручення: розкласти серветки, ложки тощо. Уже з другого півріччя середньої групи вводять таку форму організації трудової діяльності, як чергування. Щоб зацікавити дітей, важливо потурбуватися про зовнішні атрибути такої форми праці: ошатний ковпачок та фартушок, гарненький совочок та щіточку для прибирання крихт зі столів тощо.

У старшій групі чергування стає систематичним. Чергові сервірують столи спільно з помічником вихователя. Педагог має навчити дітей розподіляти обов’язки між собою. А якщо хтось завершив свою роботу першим — допомогти товаришу.

Чергових слід налаштовувати на те, що вони мають закінчувати їсти раніше за інших дітей, інакше не встигнуть допомогти помічнику вихователя прибрати.

Аби діти злагоджено працювали разом і охоче допомагали одне одному, вихователю слід вдумливо формувати пари чергових.

Чергування дисциплінує дітей, формує в них почуття відповідальності. Вони навчаються взаємодіяти одне з одним, досягати бажаного результату праці разом. Виконуючи обов’язки чергових, діти ознайомлюються з правилами сервірування столу, його естетичним виглядом.

Гендерні підходи

Важливий елемент виховання культури харчування — поведінка дітей, яка пов’язана з гендерними особливостями. Хлопчиків змалку варто спонукати до проявів чоловічої поведінки. Потрібно вчити їх допомагати дівчатам: відсувати стільчик, пропускати за стіл першими і лише потім сідати самим.
 

Організовуємо процес прийому їжі

Здавалось би, що за проблема нагодувати дітей? Сіли за столи, поїли та й по тому. Проте виявляється не все так просто.

Насамперед слід дбати про здоров’я дітей. Їжа має бути свіжоприготованою і охолодженою до безпечної температури. Аби діти не вживали їжу холодною, другу страву помічник вихователя має роздавати в міру того, як діти закінчують їсти першу. Не можна, роздаючи їжу, ходити між столами з каструлею, коли за столами сидять діти. Весь посуд з їжею має стояти на роздатковому столі. Важливо змалечку привчати дітей дотримуватися правил етикету за столом.

Правильна постава

Від того, наскільки правильна постава у дитини за столом, залежить нормальний розвиток її кісток, зокрема хребта. Обідній стіл — не виняток. Дорослим слід дбати про поставу дітей, стежити щоб спина завжди була прямою.

 Правильно, коли вихователь харчується спільно з дітьми. Чи то обід, чи сніданок — діти мають бачити приклад дорослого, що вживає їжу спільно з ними. Формувати у дітей культуру поведінки за столом слід власним прикладом, зокрема вчити тримати спину рівною й не класти лікті на стіл.

Столові прибори

Чи варто особливу увагу приділяти столовим приборам?

Звісно, варто. Формувати правильні звички користування столовими приборами слід з раннього віку. Адже значно легше правильно навчити, ніж потім переучувати. Дітям віком до двох років бажано давати лише ложку, щоб вони спочатку навчилися користуватися прибором без гострих країв. Слід навчити дитину правильно тримати ложку, бо від правильної позиції пальців залежатиме, чи правильно триматиме дитина олівець, а потім і ручку.

Починаючи з другого півріччя молодшої групи, вихователі мають навчати дитину користуватися виделкою, а в старшій групі — виделкою з ножем. Слід наголосити, що ці прибори обов’язково мають бути дитячими. Діти мають запам’ятати головне правило:

• якщо використовуєш ніж, тримай його в правій руці, а виделку в лівій;
• якщо ніж не потрібний, тримай виделку в правій руці.

Дітей слід навчати їсти м’ясо, розрізаючи його на частини ножем. На власному прикладі покажіть дітям, як це правильно робити. Зверніть увагу дітей на те, що виделку слід ставити до тарілки під нахилом, а не перпендикулярно, щоб вона не зісковзнула, і весь вміст тарілки не висипався на одяг або на підлогу. Не потрібно розрізати весь шматок м’яса на дрібні шматочки — правильно відрізати маленькі шматочки в міру потреби.

Ще раз наголосимо, що вихователь має їсти спільно з дітьми. Адже власний приклад — найефективніший прийом формування культури поведінки, зокрема й за столом.

Правила етикету

Столовий етикет — значно ширше поняття, ніж уміння користуватися столовими приборами.

Тут важливі і правильна посадка за столом, і вміння користуватися серветкою й охайність і тактовність тощо. Дитина має чітко усвідомити, як слід поводитися, а чого не можна робити під час прийому їжі.

Вивчаємо правила етикету

Усі правила столового етикету можна опановувати за допомогою гри. Це може бути годування ляльки, сервірування столу, пояснення ляльці правил поведінки за столом тощо.

З дітьми старшого дошкільного віку можна спільно встановити правила поведінки за столом, оформити їх у вигляді плаката й повісити на видному місці в груповій кімнаті. За виконанням таких правил може стежити лялька чи інша іграшка. Час від часу слід розглядати виготовлений плакат і пригадувати з дітьми встановлені правила.

Згідно з вимогами освітньої програми «Дитина», формуючи культурно-гігієнічні навички у дітей від двох до семи років, насамперед слід навчити їх:

• правильно самостійно мити руки — закочувати рукави, не розбризкувати воду, правильно користуватися милом
• вмиватися, стежити за чистотою своїх рук — насухо витирати обличчя й руки індивідуальним рушником, не мочити одяг, вішати рушник на місце
• самостійно й акуратно їсти — не поспішаючи пережовувати їжу із закритим ротом, тримати ложку у правій руці, користуватися серветкою
• дякувати, виходячи з-за столу, тихо підсувати стілець

Покажіть своїм вихованцям відео про Коксика і Шуню, Лепетунів, уроки тітоньки Сови, Вінні-Пуха, Лунтика та багатьох інших. Казкові персонажі разом з малюками будуть навчатися правилам столового етикету, стануть добрими й мудрими наставниками, які проведуть хлопчиків і дівчаток у світ культурних людей, зроблять їх життя цікавішим. Обговоріть переглянуті історії, проведіть невеликий аналіз ситуацій, що виникли в персонажів. Розкажіть дітям повчальну історію, прочитайте казку, віршик про правила етикету за столом тощо.

Уведіть в мовлення дитини нові лексичні поняття: горнятко, кухлик, чашка, філіжанка чи поранок, підобідок. Використовуючи сучасні інформаційно-комунікативні технології, створюйте рухливі анімації, презентації тощо. Проте ще раз наголосимо, що найдієвішим методом є приклад власної поведінки вихователів, батьків та членів родини.

Правила для вихователя

Організовуючи режимні моменти, пов’язані з харчуванням дітей, необхідно подбати про позитивну емоційну атмосферу за столами. Не можна гримати на дітей, насильно їх догодовувати. Адже це може призвести до відрази дитини до їжі взагалі.

Інколи, намагаючись привчити дітей закінчувати сніданок, обід чи вечерю одночасно, вихователь утримує дітей за столами, аж поки останній з них не закінчить їсти. Цього не можна робити в жодному разі. Виробляти однаковий темп діяльності у дітей слід поступово, заохочуючи їх, а не караючи.

Якщо дітям не подобається певна страва, варто продумати, як зацікавити їх нею. Вигадати захопливу історію про манну кашу, яка допомогла Петрику стати швидким і виграти змагання, чи як звичайнісінька вівсянка перетворила Маринку на чарівну красуню.

А щоб заохотити дітей дотримуватися встановлених правил, запропонуйте їм змагання на кращого знавця столового етикету і вручіть переможцю цікавий приз.

Важливо, щоб діти дотримувалися правил не з примусу, а свідомо. Лише в такому разі вони будуть привласнені дитиною і згодом займуть своє місце у її системі цінностей і внутрішніх мотиваторів.

Додаток

Віршики й загадки для супроводу гігієнічних процедур дошкільників

Добре руки помила

Доню! Ручок не помила,
А вже коржика вломила?
І до столу хочеш сісти.
Як ти будеш кашку їсти?
В тебе ж пальчики й долоні
Від пісочку аж червоні.
Доня руки мила, мила,
Білу піну з мила збила
І водички не жаліла.
Як помила, аж зраділа,
Поспіша до столу сісти
Полуниці й кашу їсти.

(Галина Чорнобицька)
 

Здоровим будь!

Ось горобчик сів на стовпчик.
Чистить пір’ячко горобчик.
Потім пурхнув на плетінь:
— Я чистенький! Цвір-цвірінь!
(Грицько Бойко)
 

Наші діти-малюки
Миють руки залюбки,
Рукавички загортають,
Руки милом натирають.
Під водою довго миють,
Витиратися уміють.
Люблять воду всі малята,
Як маленькі каченята.
 

Водичко, водичко,
Умий мені личко,
Щоб сяяли очки,
Червоніли щічки,
Щоб ротик сміявся,
Щоб зубчик кусався.
 

Вмиває кішка кошенят,
Вмиває кізка козенят,
Мене водою з милом
Щоранку мама миє.
(Анатолій Костецький)
 

Мишеня до столу сіло,
Лапки ледве намочило,
Лінувалось добре мити
Поспішало їсти й пити.
Ні, не можна так робити,
Руки треба завжди мити
Милом, теплою водою
Діткам всім перед їдою!
Щоб мікроби позмивати
І хвороб тоді не знати!
Коли миюсь, чи вмиваюсь,
Потім ним я витираюсь.
Витирати сухо звик
Мій м’якесенький … (рушник).
 

Я – маленька полотнинка,
Випрана дбайливо.
Не серветка, не хустинка,
Знаю своє діло.
Я до щічок, до голівки
Притулюсь ласкаво,
Я вберу усі краплинки
З тіла після ванни.
Я не гість – хазяїн в домі,
І лежати я не звик.
Вам ім’я моє відомо,
Пригадайте, я … (рушник).
 

Якщо з песиком погрався
Чи поснідати зібрався,
Пам`ятай просту науку —
Неодмінно вимий руки.
Як купатися ідеш
І мене також береш.
Я гладеньке й запашне,
Ти намилюєш мене.
Всі мікроби змило
Я – корисне … (мило).
 

Лежить на полиці річ невелика,
Потреш її в руках —
Бруд умить зника. (Мило)
 

Гладеньке, запашне,
Миє чистенько,
Треба, щоб у кожного було,
Що, малята? (Мило)
 

Мию, мию без», мию там,
де брудно, цю роботу я люблю,
хоч від неї худну. (Мило)

Використані джерела:

1.     Г.Бєлєнька, С.Кондратенко «Запрошуємо до столу. Як виховати культуру харчування» Ж-л «Вихователь-методист», №3, 2018 рік

Формування соціально-громадянської компетентності

в дошкільному віці

«Патріотизм — серцевина людини, основа її активної позиції»
Василь Сухомлинський

      Проблема виховання громадянина-патріота, відповідального, відданого своїй країні, сьогодні як ніколи гостро набула актуальності.

    Які ж особистісні якості та риси характеру притаманні свідомому громадянину й патріоту?

  Так, це:

-  повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу;

- працьовитість;

- патріотична самосвідомість і громадянська відповідальність;

-  повагу до законів Української держави;

- досконале знання державної мови тощо.

       Чи можливо сформувати ці якості в дошкільників?

    Звісно, що в повному обсязі — ні. Проте створити фундамент, на основі якого формуватиметься життєва позиція майбутнього громадянина-патріота, не лише можливо, а й потрібно.

Що зазначено в нормативних документах

Національно-патріотичне виховання завжди було невід’ємною складовою виховного процесу в системі дошкільної освіти України. Адже патріотизм, як і інші якості особистості, починає формуватися в дошкільному дитинстві — у період надзвичайно активного розвитку дитини.

Завдання національно-патріотичного виховання дошкільників представлені нормативними документами.

          Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» одним із ключових завдань дошкільної освіти є виховання в дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, національних цінностей українського народу.

          У новій редакції Державного стандарту дошкільної освіти зазначено, що в дітей старшого дошкільного віку має бути сформована соціально-громадянська компетентність. Зміст цієї компетентності передбачає, що дитина володіє елементарними знаннями про рідну країну, її символіку, традиції та звичаї. Зокрема, старший дошкільник має знати, що рідна країна має свою територію, на якій проживають українці; що вони мають свою культуру, звичаї, мову.

Чим збагатити розвивальне середовище

     Змістовні та привабливі етнографічні осередки дають змогу привернути увагу дітей до вивчення традицій своєї країни, її минулого та сучасності.

  Зазвичай етнографічні осередки мають шаблонний вигляд:

рушники, віночки, елементи національного одягу, посуд, зображення національних і народних символів. Звісно, що всі ці атрибути важливі, але статичні.

 Тому доцільно додати до змісту таких осередків складові, що дадуть дітям змогу експериментувати, виявляти творчість, використовувати їх у іграх тощо. Наочні матеріали та предмети наповнення осередку мають бути доступні дітям протягом дня, а не лише під час занять.

     В етнографічних осередках доцільно розмістити вироби українських народних майстрів. Поряд з ними — творчі роботи дітей, які демонструватимуть знання дошкільників про традиційні ремесла рідного краю. Доповнити осередок можна тематичними альбомами, фотографіями рідного міста, пам’яток, краєвидів тощо. Завдяки ним діти щодня поповнюватимуть свої знання про рідну країну.

Організація роботи з дітьми

Виховання любові до Батьківщини — завдання надзвичайно складне, особливо коли йдеться про дітей дошкільного віку. Воно потребує систематичності та певної послідовності (Схема).

ЕТАПИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

     У роботі з дошкільниками варто віддавати перевагу методам і засобам, які дають змогу зацікавити дітей традиціями та культурою українського народу, спонукають їх виявляти патріотизм і громадянськість відповідно до вікових особливостей. Особливу увагу слід приділити активним формам взаємодії з дітьми, зокрема:

• проблемні бесіди та полілоги, під час яких діти обговорюватимуть загальнолюдські та національні цінності, набуватимуть умінь формулювати й аргументовано висловлювати власні думки;
• ігрові та проблемні ситуації морально-етичного змісту, що даватимуть дітям змогу ознайомитися з різними соціальними ролями, зіставити їх із поведінкою героїв художніх творів і розповідей, продемонструвати свої знання, уміння та особистісні якості;
• спонукання дітей до творчого пошуку під час проєктної діяльності, що передбачає збирання й аналіз інформації з національно-патріотичної тематики, звичаїв рідного краю;
• самостійне розв’язання проблемних ситуацій через ухвалення спільних рішень тощо.

         Не слід забувати, що Україна сьогодні перебуває в стадії війни, є окуповані території, і діти з цих територій не з розповідей знають, як виживати в прифронтовій зоні. Такі діти потребують нашої особливої уваги, турботи і любові. І дуже важливо знайомити малюків із сьогоднішніми захисниками незалежності України.

      Особливе місце в роботі з дітьми слід відвести образотворчій діяльності. Саме в малюнках, різних творчих виробах діти відтворюють своє ставлення до рідного дому, природи, країни тощо. Це можуть бути індивідуальні та колективні роботи національно-патріотичної тематики, які діти виконають самі або разом з педагогом.

         Діти дошкільного віку лише вчаться аналізувати й робити висновки. Велику роль у сприйнятті нової інформації відіграють емоції та враження.

         Тому під час освітнього процесу потрібно використовувати прислів’я, приказки, казки, народні пісні та ігри, ознайомлювати дітей з народними ремеслами — гончарством, розписом, вишивкою, народною іграшкою тощо.

        У дошкільному віці діти залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, які сприяють розвитку в них художніх здібностей, навичок колективної взаємодії. При цьому вихователі мають піклуватися не так про збагачення знань, як про їх емоційне засвоєння, розвиток почуттів дітей.

 Взаємодія з батьками вихованців

        Розв’язати завдання освітньої роботи з дітьми з патріотичного виховання не можна лише силами педагогів. У цьому процесі обов’язково мають брати участь батьки вихованців. Тому педагогам важливо планувати спільні з ними заходи.

       Це можуть бути різні освітні події, краєзнавчі екскурсії, зустрічі старших дошкільників із героями, які сьогодні захищають незалежність України, спортивні свята, конкурси, майстер-класи національно-патріотичної тематики.

         Для того щоб мотивувати батьків брати участь у заходах, дізнатися їхнє ставлення до патріотичного виховання дітей, варто провести анкетування. Отримані дані допоможуть скласти план заходів національно-патріотичного змісту, які будуть цікаві і дітям, і батькам.

     Важливе значення для виховання патріотичних почуттів і громадянськості в дошкільників має приклад дорослих, оскільки діти переймають певне емоційно-позитивне ставлення раніше, ніж починають засвоювати знання.

         Тому під час тематичних батьківських зборів слід розповідати про те, як важливо закладати в дітях почуття любові до рідної країни з ранніх років і пропонувати форми спільного дозвілля. Наприклад, «маршрут вихідного дня» історичними місцями для розширення знань батьків і дітей про своє місто, село, селище.

        Людське життя складається з періодів, кожний з яких призначений для сприйняття певного роду інформації, створює сприятливі умови для дії чинників психологічного, соціального та емоційного впливу. З огляду на це, у вихованні майбутнього громадянина і патріота головне — не запізнитися, не пропустити той момент, коли виховні зусилля будуть найефективнішими, коли робота, проведена педагогом, дасть високий результат.

 Використані джерела:

1. Закон України «Про дошкільну освіту»
2. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)
3. Світлана Нерянова «Національно-патріотичне виховання дошкільників: коротко про головне», журнал «Вихователь-методист», №8, 2021

Патріотичне виховання дітей

(сучасні освітні події з переліком тем)

Електронний журнал

№4 Квітень 2022року

Наталя Гавриш: експерт з дошкільної освіти, д-р пед. наук, професор

Моя країна — Україна: виховуємо патріотів змалечку

Мудра приказка «Не буває лиха без добра» підтвердилася й у страшні часи, які ми з вами, дорогі українці, переживаємо. Ця кривава війна ще раз дала нам змогу відчути в собі горде «Я — українець і Україна понад усе». Завдяки цьому всі ми, кожен як може, боронимо нашу державу й тримаємося проти численного ворога, дивуючи весь світ надзвичайною мужністю. Нині на передовій, під обстрілами і в тилу, у тяжкій волонтерській справі кожен намагається бути корисним та відчуває свою єдність з Батьківщиною.

У мирний час не всі й не завжди усвідомлюють значення патріотичного виховання. Тож утриматися від перекосів, забезпечити єдність патріотичного із соціально-громадянським і морально-правовим вихованням буває складно. Та наразі життя утверджує в тому, що силу духу, патріотичний настрій, любов до своєї країни, віру в правду й перемогу — у потрібний час з кишені не виймеш. Усе це — результат цілеспрямованого виховання.

ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДОШКІЛЬНИКІВ

У довоєнний, мирний час відчуття України як Батьківщини, а також своєї приналежності до української громади в більшості дошкільників було на стадії зародження — знання й уявлення про нашу державу існували відокремлено від почуттєвої сфери. А все тому, що освітня робота в соціально-патріотичному напрямі була націлена передусім на збагачення інформаційного поля.

Утім відомо, що не пропущені крізь серце, а формально засвоєні знання-штампи не формують почуття людської, громадянської, національної — саме в такій послідовності! — гідності дошкільників, хоча їх може бути й достатньо. Натомість емоційно насичені дії батьків чи інших значимих дорослих допомагають дітям вибудувати чітку життєву позицію. Тому найдієвіший засіб патріотичного виховання дошкільників — це, безумовно, особистий приклад наближених до них дорослих.

В умовах війни діти дорослішають швидше. І цьому сприяють передусім не знання, а емоційні враження, життєвий досвід, глибокі почуття, що наповнюють їх, незалежно від того, де вони разом з дорослими проживають спільну для всієї України біду: у бомбосховищах, евакуації чи в тилу, допомагаючи батькам у їхній волонтерській діяльності. І от тоді гасла, героїчна поезія, пісні, казки й легенди перестають бути просто словами. Вони проростають у цілому поколінні ростками патріотизму, надають силу, яка й робить наш народ непереможним.

Отже, саме зараз, як ніколи, існує благодатний ґрунт для того, щоб вкотре опрацювати з дітьми українознавчу тему. Активно включайтеся разом з вихованцями в її проживання — це найкраще, що нині можуть зробити вихователі для всієї країни. Якщо ви в безпеці й можете підтримувати освітній процес, зосередьтеся саме на цьому.

КЛЮЧОВІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ

Нині важливо допомогти дітям осмислити, що вони як українці разом з дорослими захищають не лише свою землю, прекрасну українську природу, а й її славну історію, традиції та культуру. Нам є чим пишатися і що передавати дітям наших дітей. Це знання про народну й державну символіку, особливості побуту українського народу — житла, одягу, народних іграшок, українські народні ремесла, традиції українських свят.

На чому ж саме зараз слід сконцентруватися під час роботи з дошкільниками?

1. СФОРМУВАТИ ВІДЧУТТЯ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ДО СВОЄЇ КРАЇНИ

Надзвичайно важливо для формування в дошкільників відчуття приналежності до своєї країни не лише промовляти певні патріотичні гасла, а, звертаючись до досвіду дітей, їхньої емоційно-чуттєвої сфери, сприяти щирому прийняттю того, що ми намагаємося вкласти в душі дітей. Ось деякі з думок, які мають бути подані дітям не формально.

• Моя країна, її минуле й сьогодення гідні поваги. Я маю бути гідним громадянином своєї країни.
• Україна — моя країна. Від мене також залежить, якою вона є і буде.
• Я не можу чинити погано/немилосердно/нечесно/неправедно, бо я — українець (ідеться про громадянську категорію, а не національну).
• Я люблю своє місто/село й хочу, щоб воно було красивим. Тому не буду смітити⁄руйнувати⁄паплюжити тощо.
• Я допомагаю дорослим наближати перемогу — не відволікаю від важливих справ, стримую свої бажання й емоції, виконую посильні доручення.

Зауважте, що жодне із поданих тверджень не насичене люттю, ненавистю, прокльонами. Ми — воїни світла! Ми не уподібнюємося ворогам — ми проти насилля, ми захищаємо свою землю, а не знищуємо світ.

Що необхідно для такого прийняття? Передусім важливо забезпечити умови для емоційного проживання, у процесі якого діти засвоюватимуть загальнолюдські, громадянські й національні цінності. Поговоріть з дітьми про внесок видатних українців — спортсменів, науковців, майстрів, художників, письменників, музикантів — у становлення й розвиток своєї країни; назвіть імена воїнів-героїв, волонтерів, спортсменів-паралімпійців, що своєю мужністю стверджують велич України у цілому світі. Пишаючись їхніми досягненнями й водночас оцінюючи свої здібності й таланти, діти відчуватимуть себе невід’ємною частинкою України.

Водночас необхідно показати дошкільникам і вагоме й поважне місце українського народу серед інших народів Європи та світу; показати, як поважають українців за їхні силу й сміливість, уміння дотримуватися спільних міжнародних правил співіснування, як українці намагаються бути дружніми до інших народів.

2. АКТУАЛІЗУВАТИ ЗНАННЯ ПРО ДЕРЖАВНІ Й НАРОДНІ СИМВОЛИ

Символіка — це своєрідна візитівка держави на міжнародній арені. У нашої країни є чимало різних символів, що свідчить про її багату історію та високодуховний народ. Це й вишитий рушник, заквітчаний віночок, барвисті вишиванки. А ще — верба та калина, без яких, як кажуть у народі, «нема України».

Найліпше ознайомлювати дошкільників із державними та народними символами під час читання художніх творів, легенд, вивчення віршів. Адже складно знайти більш точне й водночас доступне для дошкільників пояснення цих понять.

За допомогою доступного для дітей фото- й відеоряду покажіть їм, як важливо для нашого героїчного народу зберегти ознаки державності, яку мужність проявляють дорослі й діти, захищаючи Прапор і Герб, співаючи Гімн України на головних площах у захоплених ворогом містах і селах, у бомбосховищах. Свої переживання й почуття спонукайте дітей відтворювати у творчості.

Повертаючись до культурно-історичної лінії, зауважимо, що важливо сформувати в дітей не загальний віддалений образ-картинку країни, а допомогти їм накопичити й осмислити знання про конкретні факти історії, традиції, культури України. При цьому, щоб діти не залишилися на рівні засвоєння інформаційних кліше, слід не просто інформувати їх, а забезпечити максимальне включення кожного в процес відкриття й засвоєння знань. Варто наситити пізнавальний процес емоційними переживаннями, збагатити світлими, простими й приємними для дітей образами. Це надзвичайно важливо нині, коли наша країна переживає страшні часи.

3. ЗАНУРИТИСЯ В НАРОДНУ ТВОРЧІСТЬ

Надзвичайну роль у вихованні дітей дошкільного віку відіграють народні традиції та обряди. Адже вони повертають дітей до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти терплячість до всього живого. Тож обов’язково зверніть увагу дітей на розмаїття народної творчості. Різьбярство, лозоплетіння, гончарство, музика, література, вишивка, писанкарство, живопис — це далеко не повний перелік ремесл, якими споконвіку славився український народ.

Надзвичайно важливо представити дітям український народ як мирну і працьовиту спільноту творчих, талановитих, красивих людей.

Ознайомити дошкільників зі скарбницею української народної творчості допоможуть різноманітні ілюстративні матеріали, енциклопедії, творчі майстер-класи, родинні історії тощо.

4. ДОСЛІДИТИ НАРОДНІ ІГРИ ТА ІГРАШКИ

Одним із «продуктів» народної творчості є народні ігри й іграшки. Вони відтворюють особливості життя й побуту українців, їхні звичаї й традиції, а також багату історію й невичерпний творчий потенціал. Українські народні ігри та іграшки надзвичайно різноманітні й мають свої регіональні особливості. На весь світ відомі косівські й опішнянські іграшки, унікальні ляльки-мотанки й не тільки.

За допомогою народних ігор та іграшок діти опановують перші елементи грамотності, ознайомлюються з фольклором, розвивають свої математичні здібності, тобто навчаються, граючись. А хіба це не найефективніший метод навчання? А головне — такі ігри й іграшки сприяють утвердженню національної самобутності й менталітету маленького українця як людини, що любить світ і націлена на добро.

5. ОЗНАЙОМИТИСЯ ЗІ СВЯТАМИ — ДЕРЖАВНИМИ Й НАРОДНИМИ

Здавалося б, війна — не час для святкувань. Утім, радимо все-таки приділити увагу календарній обрядовості. Адже залучення дітей до підготовки й відзначання різних свят пробуджує в них любов до рідної землі, повагу до людей праці, формує вміння плідно працювати, шанувати історію та збагачувати культуру свого народу. Участь дошкільників у народних святах сприятиме тому, що вони глибше відчуватимуть нерозривність із рідною природою, намагатимуться власною працею примножувати багатства свого краю, прагнутимуть зберігати й розвивати трудові та святкові традиції. Найближчим таким святом є Великдень. Тож запропонуйте дітям розмалювати писанки, створити з ними цікаву композицію, обговоріть важливі великодні традиції.

Не менш важливо ознайомлювати дошкільників із державними святами, як-от: День Конституції, День Незалежності тощо, в ігровій формі пояснюючи їх значення в історії нашої держави.

Під час ознайомлення з традиціями та звичаями відзначання свят дошкільники мають змогу збагатити свої емоційні враження та знання про власний родовід, довкілля, Батьківщину.

1.     Сформувати відчуття приналежності до своєї країни

2. Актуалізувати знання про державні й народні символи
3. Зануритися в народну творчість
4. Дослідити народні ігри та іграшки
5. Ознайомитися зі святами — державними й народними

     Наша країна — це не лише матеріальне довкілля, це передусім ми самі — її громадяни. Сьогодні ми згуртувалися й обов’язково переможемо ворога, а потім відбудуємо нашу прекрасну країну. Хочеться вірити, що наше свідоме відчуття своєї приналежності до України, щире спільне бажання бачити її сильною, мирною та щасливою допоможе здолати будь-які негаразди.

Україна понад ус

Наталія Гавриш: експерт з дошкільної освіти, д-р пед. наук, професор

Освіта для сталого розвитку: переходимо на новий рівень

     Автори оновленого Державного стандарту вперше наголосили на необхідності впроваджувати в дитячих садках ідеї освіти для сталого розвитку. І якщо раніше цей освітній аспект був експериментальним, то тепер його містить інваріантна складова в структурі напряму «Дитина в природному довкіллі». Тож і реалізовувати його тепер потрібно на новому рівні.

    Декому може здатися, що освіта для сталого розвитку — те саме, що й екологічне виховання. Проте, окрім домінантного екологічного складника, вона містить ще й соціальний та економічний. А результатом такої освіти мають стати набуті дошкільниками навички, орієнтовані на сталий розвиток.

Як організовувати навчання

    Головне в освіті для сталого розвитку — сформувати в дітей навички діяти в інтересах сталого розвитку себе, країни та світу. Для того щоб вони набули таких навичок, недостатньо заходів, що відбуваються час від часу — по вівторках, раз на квартал, із восьмої до п’ятої. Для реалізації ідей освіти для сталого розвитку використовуйте лонгітюдні проєкти, зміст яких поєднує три складники: соціальний, екологічний та економічний. Складники конкретизуйте трьома підтемами в межах проєкту й реалізовуйте кожну з них протягом двох тижнів.

  У кожній темі виокремлюйте ідеї, які хочете донести до дітей, мовні формули, що відбивають їхні смисли, та дії, які діти мають опанувати й автоматизувати.

   Розпочинайте роботу над підтемою проєкту з тематичного дня, протягом якого організуйте колективні справи, досліди, читання літературного тексту, аудит, спільні й індивідуальні ігри тощо.

   Мета цього дня — зосередити увагу дітей на діях, які вони мають засвоїти. Віддавайте перевагу малим формам, завдяки яким кожна дитина «включиться» в тему, поки виконуватиме пошукові або інші творчі завдання. Малий формат також дає дітям змогу виявляти ініціативу, висловлювати свою думку, активно діяти.

  Протягом наступних двох тижнів відпрацьовуйте й автоматизуйте разом із дітьми моделі поведінки, спрямованої на сталий розвиток, за кумулятивним принципом. Це означає, що навички, які діти засвоюють наразі, не перекреслюють навичок, які вони засвоїли раніше. Тому створюйте умови, за яких діти в різний спосіб відпрацьовуватимуть бажану модель поведінки. Це сприятиме автоматизації дій.

Які дії закріплювати

     Про сформованість у дітей навичок, орієнтованих на сталий розвиток, свідчать їхні готовність і бажання обирати й виконувати дії, характерні для екологічно, економічно й соціально доцільної поведінки. Вони елементарні та стосуються щоденних справ, тому відпрацьовуйте їх послідовно й систематично в різних активностях:

• соціальні — у спілкуванні, ігровій діяльності та груповій роботі;
• екологічні й економічні — у природничій, побутово-господарчій, пізнавальній та дослідницько-пошуковій діяльності.

   Коли діти регулярно виконують такі дії вдома, у дитячому садку та навколишньому середовищі, вони починають ставитися до проблем сталого розвитку як до особистісно важливих, пов’язаних із власною системою цінностей. Тож заохочуйте дітей повторювати ці дії протягом вивчення кожної теми, схвалюйте їх, нагадуйте про них за потреби і створюйте стимульні ситуації. Це допоможе сформувати в дітей модель поведінки, яка стане складовою їхнього повсякденного способу життя.

Які засоби використовувати

     Для того щоб формувати в дітей навички, орієнтовані на сталий розвиток, започаткуйте разом із дітьми ритуали та регулярно їх повторюйте. Вони дадуть змогу опанувати й автоматизувати необхідні дії.

    Ставте дітям проблемні запитання в різний спосіб:

• організуйте колективне обговорення;
• створіть проблемну ситуацію під час обговорення наочних матеріалів, рольової гри, читання спеціального стартового тексту тощо;
• дайте завдання для самостійної пізнавальної діяльності — малювання, ліплення, складання розповідей, діалогів тощо;
• обговоріть, як діти апробовують удома запропоновані дії.

        Іще один ефективний засіб — спеціально організоване заняття, що поєднує кілька освітніх ліній з акцентом на одній із них. Таке заняття обов’язково розпочинається з мотиваційної частини. Її мета — пробудити допитливість і цікавість дітей до теми розмови, створити ситуацію занепокоєння, мотивувати пізнавати нову інформацію та поширювати свої знання в активній індивідуальній чи груповій діяльності.

       В основній частині заняття діти починають усвідомлювати важливість дій у стилі сталого розвитку, досліджують власну поведінку, вчаться, як виконувати дії, і формують наміри чинити саме так, а також набувають практики застосування дій у повсякденному житті. У результаті заняття діти набудуть власного досвіду, переконаються у важливості діяти певним чином, засвоять алгоритм дій і налаштуються на такі дії в майбутньому.

     Особливе значення має емоційний клімат заняття. Не застосовуйте примус, тиск, моралізацію, нудні вказівки тощо. Атмосфера заняття й ваш тон мають надихати дітей на творчі дії та підігрівати пізнавальну активність і бажання діяти. Також зведіть монологи до мінімуму.

     Усе, з чим діти ознайомилися на занятті, закріплюйте в різних формах їхньої творчої взаємодії та видах активності протягом двох тижнів роботи над темою. Для цього створюйте спеціальні ігрові ситуації, під час яких діти застосовуватимуть набутий досвід виконання дій.

Як діяти вихователю

     Досягнути бажаного результату в освіті дітей без прикладу дорослих неможливо. Зробіть цінності сталого розвитку стилем свого життя. Демонструйте модель поведінки, орієнтованої на сталий розвиток. Однак не тисніть своєю позицією, а запрошуйте дітей приміряти її до себе.

    Діти мають не лише знати про необхідність економити папір для збереження дерев і можливість його вторинної переробки, а й ощадливо його використовувати та разом із дорослими здавати макулатуру.

    Створіть умови для безпечного й ефективного навчання. Організовуйте дії дітей, надихайте їх і підбадьорюйте, скеровуйте їхні зусилля, спонукайте вибирати спосіб діяльності та самостійно виконувати обрані дії, обговорювати їх. А також виконуйте функції:

• пропагандиста й агітатора — долучайте дітей і їхніх батьків до діяльності, мотивуйте, підтримуйте, спрямовуйте до мети;
• носія інформації — діліться з дітьми й батьками знаннями та вміннями з кількох галузей;
• керівника — організовуйте діяльність дітей, створюйте відповідні умови, забезпечуйте необхідними ресурсами, підтримуйте контакт із батьками та іншими учасниками освітнього процесу;
• координатора — допомагайте дітям виконувати завдання за темою, налагоджуйте контакти між усіма учасниками, підтримуйте зворотний зв’язок;
• експерта — аналізуйте процес і його результати.

    Для того щоб спрогнозувати результати діяльності дітей, дайте собі відповіді на кілька запитань.
• Для чого організовувати діяльність?
• Чи буде зрозумілою та цікавою для дітей висвітлена проблема? Чи зможуть вони її розв’язати?
• Які дії мають опанувати діти?
• Якою мірою кожен із дітей зможе реалізувати себе в обраній темі?
• Які знання й уміння потрібні дітям для роботи? Якими новими вміннями й навичками вони оволодіють під час діяльності?
• Як залучити до спільної праці батьків та інших членів громади?
• Що необхідно підготувати до початку кожного заняття?

      Поясніть дітям, що вони одержать необхідний результат, якщо будуть оперативні, цілеспрямовані й активні, а також узгоджуватимуть дії та застосовуватимуть дослідницький підхід до діяльності. Наприкінці заняття не оцінюйте дітей, а подякуйте їм за участь і прийміть будь-яку їхню позицію та будь-яке рішення.

      Отже, щоб сформувати навички, орієнтовані на сталий розвиток, застосовуйте відмінний від традиційного підхід — принцип емпауерменту. Тобто надихайте дітей на дії та спонукайте їх до самостійної та свідомої поведінки, а не виконуйте дії за них. Стимулюйте дітей систематично виконувати й повторювати дії, характерні для екологічно, економічно й соціально доцільної поведінки. І в результаті дошкільники усвідомлять необхідність зберігати природу та ресурси планети й набудуть ефективних звичок соціальної поведінки. А головне — самі охоче так діятимуть

ЦЕ КОРИСНО ЗНАТИ!

Сталий розвиток із фаховим журналом

      Світовий досвід реалізації ідей сталого розвитку доводить, що формувати навички, орієнтовані на сталий розвиток, варто з дошкільного віку. Приєднуйтеся до прогресивного руху «Освіта — для сталого розвитку» спільно з журналом «Методична скарбничка вихователя». Методичні розробки та дидактичні матеріали в окремих числах журналу дадуть змогу системно реалізовувати 12 тематичних проєктів, серед яких «Споживаємо розумно», «Будьмо здорові!», «Нехай живуть дерева», «Зберігаємо кожну краплину». Усі вони спрямовані на формування в дітей соціально, економічно й екологічно доцільної поведінки.

Освіта для сталого розвитку дошкільників,

або Як організувати роботу з дітьми

Завдання освіти для сталого розвитку

Освіта для сталого розвитку — актуальний інноваційний напрям розвитку освіти в Україні та світі. Про це йдеться у так званих Глобальних цілях сталого розвитку*.

Сталий розвиток передбачає розв’язання економічних, соціальних й екологічних проблем. Адже сучасне покоління має залишити достатні запаси соціальних, природних та економічних ресурсів для майбутніх поколінь, аби вони мали змогу забезпечити для себе рівень добробуту, не нижчий за нинішній. Щоб людство успішно стало на шлях сталого розвитку, більшість людей має ощадливо використовувати не лише платні, а й безплатні природні ресурси, дбати про своє здоров’я постійно, а не тоді, коли виникає те чи те захворювання.

Сформувати в дітей нові моделі поведінки, звички, стиль життя дасть змогу парціальна програма «Дошкільнятам — освіту для сталого розвитку» (далі — Програма). Її можна легко інтегрувати з іншими комплексними освітніми програмами, за якими працюють педагоги.

Це освіта не ПРО сталий розвиток, а ДЛЯ сталого розвитку. Тож діти мають не лише ЗНАТИ, а й відповідно ДІЯТИ.

Недостатньо розповісти дітям про те, що економія паперу і його вторинне перероблення сприяє збереженню дерев. Вони мають використовувати цей матеріал ощадливо, разом із батьками здавати паперові відходи до пунктів прийому макулатури. Поступово зі звички така поведінка трансформується у стиль життя.

Парціальна освітня програма

Програма ґрунтується на засадах педагогіки емпауерменту, передбачає застосування сучасних педагогічних методів, зокрема інтеракції й критичного мислення.

Мета Програми — сприяти формуванню в дошкільників звичок і моделей поведінки, орієнтованих на сталий стиль життя. Під час освітньої роботи в межах програми залучайте дітей до діяльності, що сприяє повторенню спеціальних дій — моделей поведінки. Ці дії, закріплюючись на рівні звичок, дають змогу дітям ефективно взаємодіяти з оточенням, бути екодружніми, здоровими й упевненими в собі.

Підґрунтям для формування свідомого й відповідального ставлення до власної поведінки, стилю життя, готовності ефективно взаємодіяти є природна активність дітей, їхнє бажання брати участь у спільній справі, небайдужість до чужої біди.

Специфіка реалізації Програми зумовлена особливостями вікового розвитку дошкільників.

Змістове наповнення

Програма передбачає такі курси:

• Діємо разом — для дітей четвертого року життя;
• Маленькі люди великої планети — для дітей п’ятого року життя;
• Дошкільнятам про сталий розвиток — для дітей шостого року життя.

Структура кожного з курсів охоплює три основні теми (модулі), засвоєння яких орієнтовно розраховане на 18 тижнів для старших дошкільників і 27 тижнів для молодшого та середнього дошкільного віку. Кожна тема передбачає три підтеми. Ці підтеми діти п’ятого року життя вивчають по два тижні, діти інших вікових груп — по три тижні.

Кожну тему з дітьми вивчайте упродовж тематичного дня, закріплюйте їхні уявлення, моделі поведінки упродовж двох чи трьох тижнів залежно від віку.

Теми курсів орієнтовані на взаємопов’язані сфери сталого розвитку — соціальну, економічну й екологічну. Вони адаптовані до потреб і можливостей дітей дошкільного віку. У межах кожної з тем плануйте та реалізуйте вузьке коло завдань, тісно пов’язаних із повсякденним життям.

Дотримуйтеся кумулятивного принципу навчання, за якого інформацію, засвоєну на початку вивчення теми, діти закріплюють надалі, і вона залишається актуальною протягом усього часу роботи, щоб зрештою стати звичкою.

У межах кожної теми та підтеми Програми спрямовуйте педагогічний вплив на поліпшення взаємин між дітьми й оточенням, підтримуйте моральний і психологічний клімат у групі, формуйте в дітей усвідомлене ставлення до споживання енергії й води, витрат сировини, зміцнення власного здоров’я тощо. Діти у межах кожної підтеми мають опанувати та довести до рівня звичної поведінки по дві дії — моделі поведінки (табл.).

Моделі поведінки дітей

У межах теми виокремлюйте такі елементи:

• ідеї, які необхідно донести до дітей;
• мовні формули, що відображають смисли ідей;
• дії, які автоматизуються у вигляді звичних моделей поведінки.

Мовні формули: «Добрий ранок! Добрий день! Добридень! Здрастуйте! Вітаю! Привіт! До побачення! На все добре! До зустрічі! Добраніч!» тощо. Надрукуйте їх на картках і розмістіть на «робочій» стіні, відтак повторюйте з дітьми впродовж дня в різних ситуаціях.

Обов’язковим елементом вивчення кожної теми є вступний і підсумковий аудит — діти мають самостійно досліджувати власну поведінку. Його результати дають змогу дошкільникам усвідомити необхідні зміни й ті, що вже відбуваються, а дорослим — спостерігати за процесом змін і підтримувати позитивний зворотній зв’язок щодо особистих досягнень кожної дитини.

Структура тематичного дня

Аби повно та глибоко розкрити тему, упродовж дня інтегруйте кілька освітніх ліній, поєднуйте різні види дитячої діяльності.

Тема дня (підтема курсу) задає смисли всім видам творчої взаємодії дорослих і дітей, що завершується досягненням певного результату. Мета кожного з тематичних днів — сформувати в дітей розуміння того, що необхідно постійно виконувати певні дії і розвивати первинні навички їх виконання. Упродовж наступних днів автоматизуйте ці дії до звички чинити саме в такий спосіб.

Структура тематичного дня передбачає:

• ранкові заходи й інтегроване заняття — перша половина дня;
• відпрацювання опанованих дій — друга половина дня.

Найвдалішим для проведення тематичного дня є перший день тижня — понеділок. У наступні дні протягом двох тижнів закріплюйте й автоматизуйте дії, аби вони природно перетворилися на мотивовані звички.

Перша половина дня

Ранкові заходи проводьте за звичною для дітей схемою, хоча можна й одразу пов’язати їх із темою дня.

заняття, що поєднує декілька освітніх ліній, серед яких лише одна пріоритетна. Мета цього заняття полягає в тому, щоб діти навчилися:

• пояснювати значення опрацьовуваних дій;
• розповідати про порядок виконуваних дій;
• обґрунтовувати необхідність діяти саме так;
• виконувати пропоновані дії на основі первинного досвіду.

Тривалість інтегрованого заняття орієнтовно становить 25 хвилин.

Друга половина дня

Діти мають закріпити на практиці в різних формах творчої взаємодії, на прогулянці та під час інших видів активності у другій половині дня все, що засвоїли під час інтегрованого заняття. Створюйте спеціальні ситуації, насамперед ігрові, які потребували б від дітей застосовувати набутий досвід виконання дій. Тож під час прогулянок у другій половині дня проводьте:

• ігрові вправи — багаторазове повторення дії сприяє формуванню звички. Інтерес дітей підтримуйте заданим ігровим сюжетом або ігровим предметом;
• руханки — рухливі ігри чи вправи під музику дають змогу переключити увагу дітей на іншу діяльність, поліпшити їхній настрій, активізувати їх і допомогти легко засвоїти життєво необхідні правила;
• експериментально-пошукову діяльність — досліди важливі для розумового розвитку дітей, адже дають змогу самостійно переконатися в істинності сумнівних питань;
• ігри з лялькою — класичний метод роботи з дітьми раннього й молодшого дошкільного віку, за допомогою якого вони заглиблюються в уявні побутові ситуації, а отже засвоюють соціально прийнятні способи поведінки;
• вправи на ігровому полі, організованому за допомогою іграшок та інших предметів;
• дидактичні ігри, які, на відміну від ігрових вправ, мають чітко окреслену послідовність дій, передбачають використання певного набору предметів чи іграшок, проведення відповідного мовленнєвого ритуалу;
• групову роботу мовленнєвого чи художньо-предметного змісту в командах із 3-6 осіб під керівництвом дорослого. Під час групової роботи діти мають змогу звертатися одне до одного, вправлятися в дотриманні спільних правил, обраної ролі, соціально доцільної поведінки, а педагог керує спільним процесом і може непомітно корегувати дії дітей.

Аби дошкільники засвоїли доцільні дії і відповідні мовленнєві формули, «озвучуйте» з дітьми мультфільми, влаштовуйте театральні ігри, під час яких вони розігруватимуть сюжети за допомогою лялькового, настільного театру чи театру іграшок.

методичні рекомендації

Тетяна Ринчковська: вихователь-методист дошкільного навчального закладу № 33, Житомир

Проводимо аудит, або Як організувати самодослідження дітей

Обов’язковим елементом заняття в межах кожного тематичного дня є аудит, під час якого діти самостійно досліджують власну побутову поведінку. Завдяки цьому вони вчаться аналізувати свої дії, наміри, опираючись на досвід повсякденного життя. Результати самодослідження дають змогу дітям усвідомити, які зміни вже відбулися в їхній поведінці та які ще необхідні. Водночас вихователь може проаналізувати, наскільки в дошкільників сформовані важливі навички екологічно, економічно й соціально доцільної поведінки, допомогти дітям розвинути критичне мислення.

Окрім того, для вихователя аудит — це:

• спосіб увести дітей у підтему, ініціювати обговорення актуальних питань та перевірити, що діти засвоїли протягом дня;
• складова тематичного дня, яку можна провести під час інтегрованого заняття або перед ним як самостійну вправу.

Під час проживання кожної підтеми проводять два види аудиту:

• вступний — діти виконують на початку вивчення підтеми. Він дає змогу і дошкільникам, і вихователю усвідомити, які моделі поведінки й реакції звичні для кожної дитини в тій чи тій ситуації;
• підсумковий — проводять наприкінці підтеми. Він засвідчує зміни в поведінці дошкільників.

Результат аудиту потрібно обговорити і з дітьми, і з батьками.

Аудит з дітьми різних вікових груп вихователі проводять по-різному.

Аудит — самодослідження особистої території та власної родини, яке дитина здійснює, аналізуючи свій стиль поведінки, звички й набутий досвід. Аудит відбувається у формі запитань. Відповіді діти фіксують у спеціальних картках за допомогою кольорових позначок. Але «відповідь» — це не лише вибір між «так» і «ні», а й пояснення цього вибору

Молодша група

Готуємо інструментарій. Для проведення аудиту з молодшими дошкільниками потрібні фішки (кружечки) двох кольорів — жовтого й зеленого. Окрім них, ми також використовуємо олівці зеленого й жовтого кольорів та жовто-зелені віяла. Відповідь на запитання кожна дитина дає, обираючи кружечок, олівець або «пелюстку» віяла того чи того кольору (рис. 1).

Як свідчить досвід, дошкільники позитивно реагують на персонажа — мураху Мурашика — що «приходить» до них у гості (рис. 2). Кожна дитина отримує картку із зображенням персонажа і, коли дає відповідь, то обрану фішку кладе в накреслений поряд із Мурашиком круг. Такий варіант аудиту готує дітей до роботи з карткою, із якою вони працюватимуть вже в середній групі.

Проводимо. Під час аудиту на початку кожної підтеми ставимо дітям запитання і пропонуємо обрати відповідь з двох варіантів: «Так, я вже це роблю» або «Я хочу навчитися так робити». Якщо дитина відповідає: «Так…», то вона піднімає зелений кружечок, якщо «Хочу навчитися…», — жовтий.

Приклад аудиту в межах підтеми «Люди, які мене оточують»
Вихователь звертає увагу дітей на тарілочку з фішками жовтого й зеленого кольорів і запитує: «Чи звертаєтеся ви до своїх друзів на ім’я, аби попросити їх про щось або щось їм запропонувати? Хто робить так, візьміть з коробки зелений кружечок. А хто хоче навчитися, — жовтий». Після того як діти зробили вибір, вихователь пропонує: «Розкажіть, як ви будете діяти в ситуації, коли до когось потрібно звернутися. Почніть зі слів: «Тепер я буду…».

Наприкінці підтеми повторюємо аудит і разом з дітьми порівнюємо відповіді, які вони давали на початку, із тими, які дали тепер. Результати підсумкового аудиту унаочнюють для дітей зміни, які вже відбулися і яких вони ще потребують. А для нас, педагогів, повторення аудиту — це можливість стежити за процесом змін і підтримувати позитивний зворотний зв’язок.

Формулюємо наміри. Одразу після аудиту спонукаємо дітей висловити свої наміри — розповісти, як вони діятимуть, коли вже знають, яка поведінка правильна. Зокрема, пропонуємо дітям продовжити речення: «Тепер я буду…».

Педагог має прагнути, щоб наміри дітей були якомога конкретнішими. Наприклад, дитина може сказати: «Я буду закручувати кран після того, як помию руки» тощо.

Середня група

Готуємо інструментарій. Перед аудитом для кожної дитини готуємо:

• картку аудиту, на якій зазначаємо ім’я дитини й зображуємо чотири кружечки — по два у два ряди;
• кольорові олівці або фішки (кружечки) зеленого й жовтого кольорів.

Ряди кружечків на картці нумеруємо цифрами «1» і «2». Це будуть відповіді на перше й друге запитання. Заповнювати картку діти можуть зліва-направо або зверху-вниз. Про це домовляємося з ними заздалегідь (рис. 3).

За час роботи з упровадження курсу «Дошкільнятам — освіта для сталого розвитку» ми виготовляли й використовували з дітьми середньої групи картки різних видів. Спочатку це була звичайна картка з двома кружечками. Потім ми почали виготовляти книжечки, блокноти, мінігармошки¹, сторінками й гранями в яких були, власне, картки для аудиту. Це зручно, адже тоді вступний і підсумковий аудит з однієї теми зібрано в одному такому «девайсі». Загалом, за весь курс, а це дев’ять підтем, діти накопичують по три таких книжечки або гармошки для самодослідження. Важливо, щоб вони були індивідуальними. Тому ми обов’язково підписуємо кожну книжечку й клеїмо на неї якесь предметне зображення, за яким дитина легко її знайде.

Проводимо. Для дітей п’ятого року життя пропонуємо аудит у формі опитування з двох запитань. Він допомагає дітям проаналізувати власні звички, форми поведінки й досвід. Спочатку кілька разів проводимо аудит, об’єднавши дітей у підгрупи, а потім переходимо до формату загальногрупової вправи. Ця поступовість необхідна, щоб дошкільники зрозуміли й засвоїли правила.

Процедура самодослідження доволі проста: послідовно ставимо дітям запитання, а вони обирають ту відповідь, що відображає їхню звичну поведінку. Утім, на відміну від молодшої, у середній групі перед дітьми постає вибір уже не з двох, а з трьох варіантів відповідей. Кожному з них відповідає певний колір:

• зелений — «так, завжди»;
• жовтий — «іноді»;
• білий — «ні, не знаю».

Перед аудитом пояснюємо дітям, що вони мають пригадати випадки зі свого щоденного життя й оцінити, як часто чинять так чи так. За потреби також роз’яснюємо, що означає кожна відповідь. Приміром: «завжди» означає, що щоразу в такій ситуації ми робимо те саме; «іноді» — цього разу ми діємо так, а наступного — інакше; «ніоді» — ми жодного разу не задумувались над своєю поведінкою в такій ситуації, нам складно визначитися або ми цього не робимо взагалі.

Приклад запитань у межах підтеми «Звертання й запрошення до дії»
Вихователь по черзі ставить дітям два запитання: «Чи звертаєшся ти до дорослих, коли тобі потрібно, щоб вони зробили щось для тебе або разом із тобою? Чи вмієш ти ввічливо звернутися до дорослого й поросити його про щось?».
Діти відповідають, вклеюючи фішки відповідних кольорів у кружечки на картці. Також вони можуть зафарбувати ці кружечки олівцями. Якщо дитина хоче відповісти «ні, не знаю», то залишає кружечок білим.

Формулюємо наміри. Після аудиту говоримо дітям, що того, чого не вміємо, ми будемо вчитися. Також наголошуємо, що коли нам потрібна допомога, ми можемо ввічливо про неї попросити. І це дуже важливо.

Старша група

Готуємо інструментарій. Для дітей шостого року життя аудит складається з чотирьох запитань. Тому для нього виготовляємо спеціальні картки розміром приблизно в половину аркуша формату А4. Зображуємо на них чотири кружечки, які нумеруємо відповідно до кількості запитань 

Зручно для вихователя й цікаво для дітей, коли картка відображає тему аудиту². Наприклад, для теми «Допомога і підтримка» ми зображували на стандартній картці сердечко, а вже на ньому білі кружечки для відповідей. Інколи ми робимо фігурні картки, вирізаючи відповідний символ по контурах. Це може бути долонька (підтема «Привітання»), краплинка води (підтема «Вода») тощо. Головне, щоб картка була зрозумілою й зручною для дітей і нескладною у виготовленні.

Проводимо. Перед аудитом звертаємо увагу дітей на те, що їм потрібно прослухати запитання, визначитись, як вони діють у тій чи тій життєвій ситуації, та обрати один з варіантів відповіді — «завжди», «іноді» або «ніколи».

Можна пригадати й ще раз проговорити, що означає кожна з відповідей. А також пояснити дітям, що вони мають обдумати твердження і зробити вибір швидко, але чесно.

Результати досліджень певної дитини ми не оцінюємо й у жодному разі не порівнюємо з результатами інших дітей, адже змагання між дошкільниками не припустимі. Дитячі відповіді теж не коментуємо. Нам, дорослим, слід пам’ятати, що відповіді дитини — це її самодослідження, воно має допомогти саме їй усвідомити необхідність змін у власній поведінці.

Приклад аудиту в межах підтеми «Іграшки»
Вихователь читає-твердження:
• Я знаю, чому не варто постійно купувати нові іграшки.
• Я вмію вигадувати цікаві ігри з тими іграшками, які вже маю.
• Мені подобається обмінюватися іграшками з друзями.
• Мені подобається ремонтувати старі іграшки й знову використовувати їх.
Діти заповнюють свої картки, обираючи на кожне запитання той чи той варіант відповіді. Вони можуть замалювати кружечки олівцями або заклеїти кольоровими фішками.

Формулюємо наміри. Після аудиту ми інколи пропонуємо кільком дітям пояснити для решти свій вибір кольору, навести приклади із власного життя. Бажано залучати до цього дітей, які відповідали на різні запитання по-різному. Також важливо дякувати їм за висловлену думку. Заповнені картки зберігаємо доти, доки повністю не опрацюємо тему.

Аудит допомагає визначити зміни в поведінці дітей та з’ясувати, як вони реагують на обставини в різних життєвих ситуаціях. Утім, не варто прагнути отримати під час підсумкового аудиту одні «зелені» відповіді. Адже насамперед мета аудиту в тому, щоб діти замислилися над власною поведінкою й забажали змінити її. Для вихователя ж результати проживання теми мають стати орієнтиром під час планування роботи в майбутньому і вказівкою на дії, які в дітей ще не достатньо сформовані.

Слід обов’язково дотримуватися важливої умови аудиту: проводимо аудит з усіма дітьми, але кожна дитина заповнює власну картку

ПРОЄКТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ДНЗ

          ...Метод проектів – цільовий спосіб

                                                         ставитись  до дітей  таким чином,

                                                         щоб пробудити у них усе найкраще,

                                                         а  потім  дозволити  їм  повірити у

                                                         себе якомога сильніше.

                                                                                               В.Х.Кілпатрік

У пошуках  упровадження ефективних інноваційних технологій у систему дошкільної освіти доцільно  використовувати і метод проектів, хоча він не є принципово новим явищем у сучасній практиці.

У межах роботи над проектом у ДНЗ необхідно враховувати вікові особливості дітей дошкільного віку, не ставити перед ними віддалені завдання, не вимагати охопити одночасно декілька напрямків діяльності. Але індивідуальні короткочасні проекти можуть бути об’єднаними у певну систему – складні довгострокові проекти або програми.

Специфікою проекту є його комплексний інтегрований характер (наприклад, взаємозв’язок екологічного виховання з естетичним, економічним вихованням; практична спрямованість, залучення дитини до творчої діяльності, організація взаємодії дитини з соціальним міським середовищем). Реалізація будь-якого проекту здійснюється в ігровій формі, залученням дітей до різних видів творчої та практично значущої діяльності, в безпосередньому контакті з різними об’єктами  соціального середовища (екскурсії, зустрічі з людьми різних професій, ігри, практично корисні справи).

Самостійно дошкільник ще не здатний знайти відповіді на всі запитання, що його цікавлять, і в цьому йому допомагають педагоги. У дошкільному закладі, разом із чинними навчальними планами, використовують методи проблемного навчання, які містять питання, що розвивають логічне мислення, моделювання проблемних ситуацій, експериментально-дослідницьку діяльність, розв’язання кросвордів, шарадів, головоломок.  Такий підхід має фрагментарний, епізодичний характер, а логічні завдання практикуються лише на заняттях із математики, ознайомлення із навколишнім, розвитку мовлення або конструювання.

Для закріплення отриманих знань, умінь і навичок використовуються комплексні, тематичні заняття, де здійснюється взаємозв’язок із різних розділів програми (поєднуються різноманітні види діяльності). Наприклад, на заняттях за темою «Осінь така мила»  діти закріплюють знання про явища живої і неживої природи, слухають твори П.І.Чайковського, виконують танцювальні рухи, малюють. Форма проведення таких занять може бути будь-якою: від КВК, подорожей – до занять з елементами драматизації.

Проте, взаємозв’язок між розділами програми не дає такої результативності в розвитку пізнавальних здібностей дітей та їх комунікативних навичок, як взаємопроникнення цих розділів, або, інакше кажучи, їх інтеграція.

Сьогодні у дошкільному закладі інтегрований метод навчання дошкільників є інноваційним. Він спрямований на розвиток особистості дитини, її пізнавальних та творчих здібностей. Вихователі практикують проведення серій занять, що об’єднані однією проблемою. Наприклад, даючи дітям повне уявлення про домашніх тварин, вихователь на заняттях з ознайомлення з навколишнім світом і природою знайомить їх із роллю свійських тварин у житті людини; на заняттях із художньої літератури – з образами свійських тварин у творах письменників, поетів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЩОДО ВТІЛЕННЯ ПРОЕКТІВ У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКДАДУ

ВАРІАТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕГРОВАНОГО МЕТОДУ НАВЧАННЯ

Перехід дошкільного навчального закладу на проектний метод діяльності, як правило, здійснюється поетапно:

1.заняття із використанням проблемних ситуацій дитячого експериментування та ін..;

        2.комплексні блочно-тематичні заняття;

3. інтегровані заняття:

• часткова інтеграція (один із напрямів програми інтегрується з іншим);
• повна інтеграція (один із розділів інтегрується з усіма розділами програми);

       4.метод проектів:

• форма організації освітнього простору;
• метод розвитку творчого пізнавального мислення.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН РОБОТИ ВИХОВАТЕЛЯ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ПРОЕКТУ

1. Поставити мету проекту на основі вивчених проблем дітей, літературних та інформаційних джерел.
2. Розробити алгоритм роботи для досягнення мети (вихователь, вихователь-методист обговорюють план із батьками).
3. Залучити фахівців (музичний керівник, психолог та ін.) до здійснення відповідних розділів проекту.
4. Скласти план-схему проекту.
5. Збирати, накопичувати матеріал.
6. Використати у плані-схемі проекту заняття, ігри  та інші види дитячої діяльності.
7. Презентувати проект на відкритому занятті, під час педагогічної ради

КЛАСИФІКАІЯ ПРОЕКТІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬЯ В РОБОТІ ВИХОВАТЕЛЯ                  

На сьогодні проекти класифікуються:

а) за складом учасників;

б) за цільовою настановою:

в) за тематикою;

г) за терміном реалізації.

Проєкт  складається з чотирьох- шести етапів:

І.  мотиваційний

ІІ. інформаційний

ІІІ. репродуктивний

ІV. Узагальнюючий, підсумковий

В залежності від теми  та тривалості проєкту  додаються такі етапи

V. творчий

                          VІ.рефлексивно-оцінювальний

Проектування надає дітям змогу самостійно шукати способи досягнення мети, добирати партнерів, визначати час і місце реалізації задуму; випробовувати свої можливості, зіставляючи їх із бажаннями; практично застосовувати здобуті знання та набуті на­вички у взаємодії з дорослими та однолітками;реалізовувати своє природне прагнення діяти творчо, активно виявляти власне ставлення до людей і середовища; дітям з проявами обдарованості реалізовувати себе в умовах співпраці з однолітками, які здат­ні зрозуміти та оцінити їх;користуватися правом вибору. Правильно організована проектна діяльність передбачає усвідом­лену позицію кожного з учасників від самого початку до завершення.

Використання методу проектів у навчально-виховному процесі ДНЗ передбачає природне залучення сім’ї вихованців до проектної діяльності, а також є знахідкою всього педагогічного та дитячого колективу. Значний інтерес викликують проекти з безпеки життєдіяльності ,  літературні проєкти, проекти за сімейними традиціями, екологічні, проєкти з національно-патріотичної тематики тощо.

Зразок оформлення проєкту з проблеми впровадження парціальної програми «Дошкільнятам – освіта для сталого розвитку»

- Освітній проєкт «Харчуємось правильно»

ТИП ПРОЄКТУ:

• за тривалістю — короткотривалий;
• за кількістю учасників — колективний;
• за характером діяльності — пізнавально-дослідницький.

УЧАСНИКИ: діти 5-го року життя, їхні батьки та педагоги.

МЕТА:

• поглиблювати знання про корисні й некорисні для здоров’я продукти харчування;
• формувати уявлення про те, що корисна їжа водночас і смачна, а смачна й корисна їжа — основа здорового харчування;
• збагачувати практичний досвід, заохочувати до пошуково-дослідницької діяльності;
• виховувати свідоме ставлення до власного здоров’я, спонукати цінувати його, дбати про нього.

ЗАВДАННЯ:

• навчати розрізняти корисну й шкідливу їжу;
• розширити уявлення про традиційні українські страви, їхній вплив на здоров’я людини;
• привчати до правил раціонального харчування;
• удосконалювати вміння ставити запитання, давати зв’язні відповіді, обґрунтовувати свою думку, вести діалог.

Показники засвоєння теми «Будьмо здорові!» (для вступного і підсумкового аудиту)

План-схема змістового наповнення проєкту (2тижні)

ВИМОГИ до планування і проведення мовленнєвих занять

Н.Гавриш.Різновиди мовленнєвої комунікації з дітьми

Консультація. Особливості мовленнєвого розвивального середовища.

Як розвинути звязне мовлення. Авторська методика

КОНСУЛЬТАЦІЯ

«Методика проведення рухливих ігор»

       Рухлива гра — неодмінний супутник дитинства. Діти мають удосталь рухатися, аби зростати здоровими й повноцінно розвиватися. Рухливі ігри — важливий засіб фізичного виховання дітей дошкільного віку, зміцнення здоров’я, формування позитивних моральних і вольових якостей, розумового розвитку тощо. Які особливості рухливих ігор

      Рухлива гра — одночасно й засіб, і метод фізичного виховання. Під час гри малюки реалізують свої розумові й фізичні можливості, відчувають радість від руху, повноти емоційних переживань і спілкування, збагачують власний руховий досвід та прагнуть самоствердитися в тому, що найкраще виходить. Особиста участь у грі дає змогу педагогу налагодити партнерські взаємини з вихованцями.

Завдання вихователя та дітей під час рухливої гри різняться, а саме:

• вихователь закріплює та вдосконалює рухові вміння дітей, формує позитивні якості характеру, навчає спілкування;
• діти наздоганяють, утікають, ловлять, здобувають першість, улучають у ціль, домовляються, узгоджують свої рухи з іншими дітьми, діють разом тощо.

На які види поділяють рухливі ігри

Рухливі ігри поділяють на види — за змістом і характером рухових дій, за ознакою переважаючого основного руху, ступенем фізичного навантаження, а також ігри та ігрові вправи з елементами спорту.

Що врахувати, аби діти захопилися грою?

    Уникнути одноманітності й навантажити різні групи м’язів дітей, зберегти їхній інтерес до рухової діяльності допоможе планування рухливих ігор на перспективу — місяць або квартал. Складіть графік їх проведення заздалегідь. Урахуйте ті ігри, що розучуватиме з дітьми під час занять інструктор з фізкультури. Розробіть картотеку рухливих ігор для своєї вікової групи. Готова добірка рухливих ігор дасть змогу оперативно вносити зміни до календарного плану освітньої роботи, ознайомлювати батьків із життям дітей у дитячому садку, швидко підготувати фізкультурну розвагу тощо.

    Щоб рухлива гра принесла дітям користь і задоволення, насамперед визначте мету її проведення:

• розвивати швидкісні, силові, швидкісно-силові, координаційні, вольові здатності; витривалість, гнучкість та інші фізичні якості;
• формувати навички стрибків, метання, лазіння, повзання, різних видів бігу, ходьби;
• тренувати окремі групи м’язів тіла — шиї та потилиці, плечового поясу, плеча, передпліччя, кисті, спини, живота, стегна, гомілки, стопи.

Упродовж року плануйте 10-12 нових рухливих ігор. Ознайомте дітей з новою грою і розучуйте її протягом двох-чотирьох днів підряд на прогулянці. Пам’ятайте — перш ніж запропонувати дітям нову гру на певні основні рухи, слід попередньо вивчити їх на фізкультурному занятті. Використовуйте різні варіанти однієї гри.

Із квітня по жовтень щодня плануйте різноманітні рухливі ігри з м’ячем.

Як правильно розподілити рухливі ігри впродовж дня

      У кожній віковій групі плануйте 8-10 рухливих ігор упродовж дня. Як правильно їх розподілити?

Ранок

Під час ранкового прийому проводьте одну-три рухливі гри малої рухливості:

• з предметами;
• з киданням і ловінням предметів;
• з метанням;
• хороводні ігри;
• атракціони;
• ігрові вправи.

     Ці ігри передбачають залучення кількох або невеликої групи дітей. Адже не всі вихованці одночасно приходять у дитсадок. Діти, які поступово підходять, можуть одразу долучитися до гри. Вибирати ведучого не треба, завдання зрозуміле, рухи нескладні.

Рухливі ігри з бігом уранці не проводять.

Прогулянка

Під час першої та другої прогулянки планують по три-чотири гри середньої й великої рухливості:

• з різними основними рухами;
• змагального характеру — змагання, естафети;
• з м’ячами;
• ігри та вправи з елементами спорту;
• українські народні рухливі ігри;
• ігри-ловитки.

      Планувати й проводити ігри середньої та великої рухливості сюжетного характеру й безсюжетні на кшталт ловиток слід з усією групою дітей. Це такі ігри: «Квач», «Кіт і миші», «Хитра лисиця», «Вовк у рову», «Гуси-лебеді», «Два морози», «Чия ланка швидше збереться» тощо.

    Ігри з елементами спорту, спортивні вправи, змагання, атракціони, ігри з предметами, з м’ячами плануйте та проводьте з підгрупами. Інші діти в цей час грають у пісочниці, у м’яч, стрибають із скакалкою тощо.

      Естафети також проводьте за підгрупами. Оптимальна кількість гравців у команді для проведення естафет — 6-8 осіб. Якщо в групі багато дітей, організуйте три-чотири команди. Але такий розподіл може ускладнити суддівство. Тож варто запропонувати дітям змагатися по черзі — спочатку перші дві команди, потім інші.

    За підгрупами також організовуйте ігри типу «Лови, кидай, падати не давай», «Їстівне — неїстівне», «Хустинка». Адже дітям нецікаво стояти й чекати, поки до них дійде м’яч, чи сидіти навпочіпки, поки біля них упаде хустинка.

     Ведучого в рухливій грі обирайте після кожного програвання за допомогою лічилки чи в інший спосіб. Не обирайте на роль ведучого порушників правил та дітей, яких піймав попередній ведучий.

Якщо в другій половині дня через несприятливі погодні умови діти перебувають у груповому приміщенні, плануйте й проводьте хороводні ігри, ігри малої рухливості, ігри з предметами, атракціони та ігрові вправи за підгрупами

Вечір

У вечірні години плануйте одну-дві рухливі гри малої рухливості:

• атракціони;
• рухливі ігри та ігрові вправи з предметами;
• хороводні ігри;
• ігри для розвитку дрібної моторики, окоміру — за столом.

РЕКОМЕДАЦІЇ

Щодо особливостей проведення рухливих ігор  в різних вікових групах

Література:

1. Дитина. Освітня програма для дітей від 2 до 7 років/наук.керівник проєкту В.О.Огнев’юк; Київ.ун-т ім.. Б.Грінченка. 2020.-440с

2.Методичні рекомендації до освітньої програми для дітей від 2 до 7 років «Дитина» / наук. Керівник Г.В.Бєлєнька, О.А.Половіна, - К. ТОВ»АКМЕ ГРУП», 2021.-568

3. Г.Бєлєнька, Л.Геращенко «Рух+рухлива гра, або Як позбутися гіподинамії. Книга Базовий компонент дошкільної освіти. Нова редакція.

Основні педагогічні умови особистісного підходу в формуванні

 логіко – математичного розвитку:

• Професійні підготовлені кадри.
• Змістовна, різнобічна, інтелектуальна діяльність у всіх видах діяльності.
• Підвищення рівня чуттєвого пізнання дитиною довкілля.
• Забезпечення різноманітного, мобільного, динамічного, варіативного середовища
• Ознайомлення дітей з графічними позначеннями числівників (цифрами).
• Узагальнення форм обстеження предметів за допомогою сенсорних елементів.
• Досягнення того, що дитина без труднощів навчилася позначати цифрами різні невеликі кількості предметів
• Перехід до простих арифметичних операцій над абстрактними множинами.

Завдання при плануванні освітньо – виховної роботи з дітьми у формуванні логіко – математичних уявлень та здібностей:

• Вивчення індивідуальних особливостей та рівня сформованості математичних уявлень у дітей;
• Розроблення та встановлення матеріалізованих засобів наочності, що дають змогу індивідуалізувати завдання і забезпечення продуктивності роботи всіх дітей;
• Заохочувати дітей до оволодіння математичними знаннями;
• Розвивати здібності дітей до співробітництва, уміння бути в злагоді з вихователями та іншими людьми;
• Стимулювати у дітей логіко – математичний розвиток;
• Розвивати мовлення дітей і навички спілкування;
• Заохочувати розвиток розумової операції;
• Дозволяти дітям залишатися дітьми, щоб вони могли почувати себе комфортно і поводити себе природньо у процесі навчання.

Особливості розвитку логіко – математичних умінь і здібностей у дітей дошкільного віку:

• Диференціація якісних та кількісних характерних предметів.
• Уміння розрізняти невеликі множини предметів.
• Серіація предметів і розміщення в порядку зростання чи складання з якою – небудь ознакою.
• Уміння порівнювати множини предметів.
• Уміння встановлювати відмінності «більше», «менше», «порівну» без використання лічби.
• Уміння порівнювати предмети шляхом взаємно однозначного групування.
• Уміння виділяти та класифікувати властивості та ознаки предметів за різною основою.
• За мовною вказівкою дорослого з предметами у зовнішньому плані.
• Самостійно у зовнішній мовній формі з опорою на предмет чи зображення.

Етапи формування та розвитку основних структур мислення дітей дошкільного віку:

• Чи наявне у дитини зацікавлення в отриманні нової інформації.
• Якою мірою в неї сформована довільна поведінка – увага, пам’ять.
• Чи здатна вона до пошуково – дослідницької діяльності.
• Чи проявляє допитливість. чи наполегливо добивається відповіді на них
• Чи здатна дитина чітко і диференційовано сприймати довкілля.
• Чи дитина активна, самостійна на заняттях, в іграх, під час спостережень.
• Чи виявляє бажання порівнювати предмети та явища.
• Чи розвинене в неї мовлення і чи достатній словниковий запас.
• Чи здійснює раціональні спроби, розв’язуючи розумові завдання.
• Чи проявляє кмітливість, творчість у виконанні завдань.
• Чи бажає долати труднощі, докладати вольові зусилля.

При оволодінні математичними операціями дітьми слід:

• Постійно приділяти увагу умінню співвідносити математичні знаки з практично виміряними предметами, кількостями та їх перетвореннями
• Не слід поширювати перешкоди до виконання математичних без опори на зовнішні практичні дії з перетворення предметів.
• Не слід покладатися на заучування дітьми результатів простих множинних дій, добиватися самостійного отримання таких результат.
• Приділяти увагу умінню виконувати послідовність математичних дій: мовною інструкцією в процесі практичного маніпулювання з предметами

Розвиток логічного мислення дошкільника сприяє вивчення початкової математики. Для математичного стилю мислення характерні чіткість, стислість, точність і логічність думки. В зв’язку з цим перебудовується зміст навчання математики в школі і в дошкільному закладі.

Навчання дошкільників математики: основні методичні підходи

Методичні рекомендації

       В сучасній дидактиці науковці розглядають навчання елементів математики як логіко-математичний розвиток дошкільника. Державні вимоги щодо опанування дошкільниками математики представлені у Базовому компоненті дошкільної освіти, де акцент робиться не тільки на суто математичних, а й на логічних уміннях, формуванні здатності мислити чітко, системно, творчо, узагальнювати, робити висновки й усні обчислення.

   К. Щербакова: «На жаль, в практиці роботи педагоги досі обмежуються формуванням у дітей елементів математичних знань та деяких математичних дій, не приділяючи належної уваги формуванню логічних структур мислення, зв'язку математичного розвитку з розвитком пізнавального інтересу, пізнавальної активності дошкільника. Саме тому нинішні першокласники не завжди спроможні виконувати логічні операції: одна з причин - недостатня спрямованість дошкільних закладів на логіко-математичний розвиток вихованців».

     Сучасні діти не схожі на малят середини ХХ ст. - вони здатні досягти вищого рівня розвитку мислення, мовлення, вміння опрацьовувати складнішу інформацію. Тож вихователі мають знаходити нові шляхи використання цих потенцій, активізації інтелектуального розвитку дошкільників, індивідуалізації та диференціації освітнього процесу, особливо у логіко-математичному напрямку.

           Наслідком репродуктивного навчання, коли вихователь дає лише обсяг знань і не дбає про розвиток логічного мислення дошкільників, є недостатнє формування у них умінь виконувати логіко-математичні операції.  

        Таким чином, вже на початку навчального року вихователі мають ретельно аналізувати зміст програми з логіко-математичного розвитку дошкільників, виділити основні поняття, завдання і вміння дошкільників і на цій основі скласти перспективний план на майбутнє: - провести розподіл занять з логіко-математичного розвитку, враховуючи гранично допустиме навчальне навантаження на дітей протягом дня

           І молодша група - 2 заняття\тиждень із сенсорного розвитку;

         ІІ молодша група - 1 заняття\тиждень з логіко-математичного розвитку;

          середня група - 1 заняття\тиждень з логіко-математичного розвитку;

          старша група - 2 заняття\тиждень з логіко-математичного розвитку);

      рекомендується також вводити до розкладу занять щотижневі заняття з логіки;

 -  виготовити картотеку дидактичних ігор та вправ з інтелектуальним навантаженням з метою розвитку логічного мислення дітей, забезпечення переходу від дій з конкретними предметами чи їхніми зображеннями до оперування поняттями, схемами, моделями, символами, які пов'язані з математичними та логічними операціями;

 - передбачити єдність у плануванні освітньої роботи на спеціальних заняттях з математики і поза ними, оскільки недостатньо одних математичних занять, аби виконати програму логіко-математичного розвитку дошкільників, закладену у Державних стандартах дошкільної освіти (легкі теми варто виносити у повсякденне життя дітей, складніші - на спеціальні заняття);

-  удосконалити діагностичний інструментарій для виявлення рівня логіко-математичного розвитку дітей, щоб прогнозувати динаміку в логіко-математичному розвитку кожної дитини; проводити 2-3 рази на рік педагогічну діагностику рівня розвитку вихованців.

     Отже, сьогодні математична підготовка дошкільників має складатися з двох основних напрямів: логічного та математичного.

       Основними формами організації навчальної роботи з математики є:

- ігри;

- спостереження;

 - індивідуальна практична діяльність;

- дидактичні ігри та вправи логіко-математичного змісту;

 - спеціальні заняття з математики та логіки (а також інтегровані та комплексні заняття);

- навчальні (освітні) ситуації з математики (тривалістю 3-5 хв за участю 2-3 дітей).

 Усі ці форми роботи повинні мати цілеспрямований керований характер і проводитися з обмеженою кількістю дітей. В групах дітей раннього віку не передбачаються спеціальні заняття з цікавої математики, а із сенсорного розвитку - 2 заняття на тиждень, на яких вирішуються також і завдання логіко-математичного змісту.

Основні методичні підходи до навчання дошкільників математики:

1. Навчання математики має проходити через гру у цікавій і захоплюючій формі.

 2. Мотивація математичної діяльності дітей має бути ігровою.

3. Максимум уваги «слабким» дітям. Необхідно уникати негативного оцінювання дитини і результатів її діяльності.

 4. Вихователю слід навчитися складати індивідуальну програму розвитку дитини, активно здійснюючи індивідуально-диференційований підхід до математичної освіти дошкільників.

5. Працювати з індивідуальними навчальними картками на занятті. Залучати дітей до самоконтролю та взаємоконтролю при виконанні завдань на картках (див. ж-л «Зростаємо разом»).

6. Активно пропагувати роботу в парах та мікрогрупах.

7. Застосовувати принцип інтеграції математичних знань в різних видах діяльності дітей протягом дня.

 8. На заняттях з математики використовувати фізкультхвилинки математичного змісту або рухливі ігри з логічним навантаженням математичного змісту. З метою забезпечення психічного здоров'я дітей, зняття психологічної напруги варто відводити місце психогімнастиці.

 9. Постійно підтримувати зв'язок нового матеріалу з раніше вивченим дітьми. Ознайомлення з новим математичним поняттям краще будувати на навчальних іграх та традиційній методиці розвитку елементарних математичних уявлень у дошкільників.

 10. Чергувати різні за видом та складністю завдання, казкові сюжети, хвилинки відпочинку.

 11. Враховуючи наочно-дійовий (образний) характер мислення дошкільників, на заняттях з математики варто активно використовувати натуральну, зображувальну та графічну наочність (картки-графи, блок-схеми, таблиці, план-схеми, моделі, символічні зображення тощо), особливо у старшому дошкільному віці.

12.  Діагностувати логіко-математичний розвиток дітей варто як на контрольно-діагностичних заняттях, так і в повсякденному житті у формі спостережень, індивідуальної роботи, співбесід з дітьми тощо.

13. Спонукати дошкільнят застосовувати засвоєні знання і вміння у нестандартних ситуаціях.

      Увага! Заняття з математики в основному є комплексними, тобто на кожному занятті розглядаються поняття 2 і більше розділів програми логіко-математичного розвитку (величина + множина; множина + форма; множина + простір; число + вимірювання; число + час + вимірювання тощо). Бажано, щоб завдання, які опрацьовуються на занятті, були логічно пов'язані, тоді знання з одного розділу програми поглиблюватимуть знання та вміння з іншого.      Вихователь має приділяти велику увагу повторенню та закріпленню знань за допомогою різних розвивальних завдань, дидактичних ігор і вправ, а також шляхом застосування щойно набутих знань у повсякденному житті. З цією метою потрібно максимально ефективно використовувати комп'ютер (для створення навчально-ігрового традиційного і нетрадиційного оснащення освітнього процесу) та сучасні ігрові ІКТ-технології для дошкільників.

 

Сучасні підходи до логіко – математичного розвитку дошкільнят

В дошкільному віці закладається основа уявлень про світ, про об’єкти та явища дійсності, а також певний стиль мислення. Тут важливо не згаяти час, відпущений дитині природою на інтенсивний розвиток.

З’ясовано: можливості розумової діяльності дитини досить високі, щоб вона належним чином засвоювала як зовнішні ознаки, так і внутрішні істотні зв’язки. У цьому віковому періоді формується здатність до початкових форм абстрагування, узагальнення, до умовисновків.

Основні педагогічні умови особистісного підходу в формуванні логіко – математичного розвитку:

• Професійні підготовлені кадри.
• Змістовна, різнобічна, інтелектуальна діяльність у всіх видах діяльності.
• Підвищення рівня чуттєвого пізнання дитиною довкілля.
• Забезпечення різноманітного, мобільного, динамічного, варіативного середовища
• Ознайомлення дітей з графічними позначеннями числівників (цифрами).
• Узагальнення форм обстеження предметів за допомогою сенсорних елементів.
• Досягнення того, що дитина без труднощів навчилася позначати цифрами різні невеликі кількості предметів
• Перехід до простих арифметичних операцій над абстрактними множинами.

Завдання при плануванні освітньо – виховної роботи з дітьми у формуванні логіко – математичних уявлень та здібностей:

• Вивчення індивідуальних особливостей та рівня сформованості математичних уявлень у дітей;
• Розроблення та встановлення матеріалізованих засобів наочності, що дають змогу індивідуалізувати завдання і забезпечення продуктивності роботи всіх дітей;
• Заохочувати дітей до оволодіння математичними знаннями;
• Розвивати здібності дітей до співробітництва, уміння бути в злагоді з вихователями та іншими людьми;
• Стимулювати у дітей логіко – математичний розвиток;
• Розвивати мовлення дітей і навички спілкування;
• Заохочувати розвиток розумової операції;
• Дозволяти дітям залишатися дітьми, щоб вони могли почувати себе комфортно і поводити себе природньо у процесі навчання.

Особливості розвитку логіко – математичних умінь і здібностей у дітей дошкільного віку:

• Диференціація якісних та кількісних характерних предметів.
• Уміння розрізняти невеликі множини предметів.
• Серіація предметів і розміщення в порядку зростання чи складання з якою – небудь ознакою.
• Уміння порівнювати множини предметів.
• Уміння встановлювати відмінності «більше», «менше», «порівну» без використання лічби.
• Уміння порівнювати предмети шляхом взаємно однозначного групування.
• Уміння виділяти та класифікувати властивості та ознаки предметів за різною основою.
• За мовною вказівкою дорослого з предметами у зовнішньому плані.
• Самостійно у зовнішній мовній формі з опорою на предмет чи зображення.

Етапи формування та розвитку основних структур мислення дітей дошкільного віку:

• Чи наявне у дитини зацікавлення в отриманні нової інформації.
• Якою мірою в неї сформована довільна поведінка – увага, пам’ять.
• Чи здатна вона до пошуково – дослідницької діяльності.
• Чи проявляє допитливість. чи наполегливо добивається відповіді на них
• Чи здатна дитина чітко і диференційовано сприймати довкілля.
• Чи дитина активна, самостійна на заняттях, в іграх, під час спостережень.
• Чи виявляє бажання порівнювати предмети та явища.
• Чи розвинене в неї мовлення і чи достатній словниковий запас.
• Чи здійснює раціональні спроби, розв’язуючи розумові завдання.
• Чи проявляє кмітливість, творчість у виконанні завдань.
• Чи бажає долати труднощі, докладати вольові зусилля.

При оволодінні математичними операціями дітьми слід:

• Постійно приділяти увагу умінню співвідносити математичні знаки з практично виміряними предметами, кількостями та їх перетвореннями
• Не слід поширювати перешкоди до виконання математичних без опори на зовнішні практичні дії з перетворення предметів.
• Не слід покладатися на заучування дітьми результатів простих множинних дій, добиватися самостійного отримання таких результат.
• Приділяти увагу умінню виконувати послідовність математичних дій: мовною інструкцією в процесі практичного маніпулювання з предметами

Розвиток логічного мислення дошкільника сприяє вивчення початкової математики. Для математичного стилю мислення характерні чіткість, стислість, точність і логічність думки. В зв’язку з цим перебудовується зміст навчання математики в школі і в дошкільному закладі.

Н. Баглаєва розкрила суть поняття «логіко – математичний розвиток» – це якісні зміни в пізнавальній діяльності дитини, що відбувається внаслідок розвитку математичних умінь і пов’язаних з ними логічних операцій.

А. Столярова вважає, що з точки зору сучасної концепції самих маленьких дітей не менш важливим ніж арифметичні операції є формування логічного мислення для засвоєння їх математичних знань.

Розвиток математичних здібностей

Поняття «Розвиток математичних здібностей» є досить складним, комплексним і багатоаспектним. Воно складається з взаємозалежних і взаємообумовлених уявлень про простір, форму, величину, час, кількість, їх властивості і відносини, які необхідні для формування у дитини «Життєвих» і «наукових» понять. 
Під математичним розвитком дошкільнят розуміються якісні зміни  пізнавальної діяльності дитини, які відбуваються в результаті формування елементарних математичних уявлень і пов'язаних з ними логічних операцій. Математичний розвиток - значущий компонент у формуванні «картини світу» дитини. 
Формуванню у дитини математичних уявлень сприяє використання різноманітних дидактичних ігор. У грі дитина здобуває нові знання, уміння, навички. Ігри, що сприяють розвитку сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, розвитку творчих здібностей, спрямовані на розумовий розвиток дошкільника в цілому. 
У початковій школі курс математики зовсім не простий. Найчастіше діти відчувають різного роду труднощі при освоєнні шкільної програми з математики. Можливо, однією з основних причин таких труднощів є втрата інтересу до математики як предмету. 
Отже, однією з найбільш важливих завдань вихователя та батьків - розвинути в дитини інтерес до математики в дошкільному віці. Залучення до цього предмету в ігровий і цікавій формі допоможе дитині в подальшому швидше і легше засвоювати шкільну програму. 

Специфіка розвитку математичних здібностей
У зв'язку з проблемою формування і розвитку здібностей слід вказати, що цілий ряд досліджень психологів направлений на виявлення структури здібностей школярів до різних видів діяльності. При цьому під здібностями розуміється комплекс індивідуально-психологічних особливостей людини, що відповідають вимогам даної діяльності і є умовою успішного виконання. Таким чином, здібності - це складна, інтегральна, психічна освіта, своєрідний синтез властивостей, або, як їх називають компонентів. 
Загальний закон розвитку здібностей полягає в тому, що вони формуються в процесі оволодіння і виконання тих видів діяльності, для яких вони необхідні. 
Здібності не є чимось раз і назавжди зумовленим, вони формуються і розвиваються в процесі навчання, в процесі вправ, оволодіння відповідною діяльністю, тому потрібно формувати, розвивати, виховувати, удосконалювати здібності дітей і не можна наперед точно передбачати як далеко може піти цей розвиток. 
Говорячи про математичні здібності як особливості розумової діяльності, слід перш за все вказати на декілька поширених серед педагогів помилок. 
По-перше, багато хто вважає, що математичні здібності полягають перш за все в здібностях до швидкого і точного обчислення (зокрема в думці). Насправді обчислювальні здібності далеко не завжди пов'язані з формуванням достовірно математичних (творчих) здібностей. По-друге, багато хто думає, що здатні до математики школярі відрізняються хорошою пам'яттю на формули, цифри, числа. Проте, як зазначає академік А. Н. Колмогоров, успіх в математиці менше за все залежить від здатності швидко і міцно запам'ятовувати велику кількість фактів, цифр, формул. Нарешті, вважають, що одним з показників математичних здібностей є швидкість розумових процесів. Особливо швидкий темп роботи сам по собі не має відношення до математичних здібностей. Дитина може працювати досить повільно, але в той же час вдумливо, творчо, успішно просуваючись в засвоєнні математики. 
Крутецький В.А. в книзі «Психологія математичних здібностей дошкільнят» розрізняє дев'ять здібностей (компонентів математичних здібностей): 
1) Здібність до формалізації математичного матеріалу, до відділення форми від змісту, абстрагування від конкретних кількісних відносин і просторових форм і оперування формальними структурами, структурами відносин і зв'язків; 
2) Здатність узагальнювати математичний матеріал, виокремлювати головне, відволікаючись від несуттєвого, бачити загальне в зовні різному; 
3) Здатність до оперування числовою і знаковою символікою; 
4) Здібність до «послідовного, правильно розчленованого логічного міркування», пов'язаного з потребою в доказах, обгрунтуванні, висновках; 
5) Здатність скорочувати процес міркування, мислити згорнутими структурами; 
6) Здібність до оборотності розумового процесу (до переходу з прямого на зворотний хід думки); 
7) Гнучкість мислення, здатність до перемикання від однієї розумової операції до іншої, свобода від впливу шаблонів і трафаретів; 
8) Математична пам'ять. Можна припустити, що її характерні особливості також витікають з особливостей математичної науки, що це пам'ять на узагальнення, формалізовані структури, логічні схеми; 
9) Здатність до просторових уявлень, яка прямим чином пов'язана з наявністю такої галузі математики як геометрія. 
 Формування математичних здібностей дітей дошкільного віку. Логічне мислення. 
Багато батьків вважають, що головне при підготовці до школи - це познайомити дитину з цифрами і навчити її писати, рахувати, складати і віднімати (на ділі це звичайно виливається в спробу вивчити напам'ять результати додавання і віднімання в межах 10). Однак при навчанні математики за підручниками сучасних розвиваючих систем (система Л. В. Занкова, система В. В. Давидова, система «Гармонія», «Школа 2100» та ін.) ці вміння дуже недовго виручають дитину на уроках математики. Запас завчених знань кінчається дуже швидко (через місяць-два), і несформованість власного уміння продуктивно мислити (тобто самостійно виконувати зазначені вище розумові дії на математичному змісті) дуже швидко призводить до появи «проблем з математикою». 
У той же час дитина з розвиненим логічним мисленням завжди має більше шансів бути успішним в математиці, навіть якщо вона не була заздалегідь навчена елементам шкільної програми (рахунок, обчислення і т. п.). Не випадково в останні роки в багатьох школах, які працюють за розвиваючими програмами, проводиться співбесіда з дітьми, які ходять в перший клас, основним змістом яких є питання і завдання логічного, а не тільки арифметичного, характеру. Закономірним є такий підхід до відбору дітей для навчання? Так, закономірний, оскільки підручники математики цих систем побудовані таким чином, що вже на перших уроках дитина повинна використовувати вміння порівнювати, класифікувати, аналізувати і узагальнювати результати своєї діяльності. 
Однак не слід думати, що розвинуте логічне мислення - це природний дар, з наявністю або відсутністю якого слід змиритися. Існує велика кількість досліджень, які підтверджують, що розвитком логічного мислення можна і треба займатися (навіть у тих випадках, коли природні задатки дитини в цій області досить скромні). Перш за все розберемося в тому, з чого складається логічне мислення. 
Логічні прийоми розумових дій - порівняння, узагальнення, аналіз, синтез, класифікація, серіація, аналогія, систематизація, абстрагування - в літературі також називають логічними прийомами мислення. При організації спеціальної розвиваючої роботи над формуванням і розвитком логічних прийомів мислення спостерігається значне підвищення результативності цього процесу незалежно від вихідного рівня розвитку дитини. 
Для вироблення певних математичних умінь і навичок необхідно розвивати логічне мислення дошкільнят. У школі їм знадобляться уміння порівнювати, аналізувати, конкретизувати, узагальнювати. Тому необхідно навчити дитину вирішувати проблемні ситуації, робити певні висновки, приходити до логічного ув'язнення. Рішення логічних завдань розвиває здатність виділяти істотне, самостійно підходити до узагальнень (див. Додаток). 
Логіка ігор математичного змісту виховують у дітей пізнавальний інтерес, здатність до творчого пошуку, бажання й уміння вчитися. Незвичайна ігрова ситуація з елементами проблемності, характерними для кожної цікавої завдання, завжди викликає інтерес у дітей. 
Цікаві завдання сприяють розвитку в дитини вміння швидко сприймати пізнавальні завдання і знаходити для них вірні рішення. Діти починають розуміти, що для правильного вирішення логічної задачі необхідно зосередитися, вони починають усвідомлювати, що така цікава задачка містить в собі якийсь «підступ» і для її вирішення необхідно зрозуміти, в чому тут хитрість. 
Логічні задачки можуть бути наступними: 
-- У двох сестер по одному братові. Скільки дітей у сім'ї? (Відповідь: 3) 
Очевидно, що конструктивна діяльність дитини в процесі виконання даних вправ розвиває не тільки математичні здібності та логічне мислення дитини, але й увагу, уяву, тренує моторику, окомір, просторові уявлення, точність і т. д. 
Кожне з наведених у Додатку вправ спрямовані на формування логічних розумових прийомів. Наприклад, вправа 4 вчить дитину порівнювати; вправу 5 - порівнювати і узагальнювати, а також аналізувати; вправу 1 вчить аналізу і порівнянню; вправу 2 - синтезу; вправу 6 - фактична класифікація за ознакою. 
Логічний розвиток дитини передбачає також формування вміння розуміти і простежувати причинно-наслідкові зв'язки явищ і вміння вибудовувати найпростіші умовиводи на основі причинно-наслідкового зв'язку. 
Таким чином, за два роки до школи можна надати значущий вплив на розвиток математичних здібностей дошкільника. Навіть якщо дитина не стане неодмінним переможцем математичних олімпіад, проблем з математикою у нього в початковій школі не буде, а якщо їх не буде в початковій школі, то є всі підстави розраховувати на їх відсутність і надалі. 

Навчання дошкільників математики: основні методичні підходи

       В сучасній дидактиці науковці розглядають навчання елементів математики як логіко-математичний розвиток дошкільника. Державні вимоги щодо опанування дошкільниками математики представлені у Базовому компоненті дошкільної освіти, де акцент робиться не тільки на суто математичних, а й на логічних уміннях, формуванні здатності мислити чітко, системно, творчо, узагальнювати, робити висновки й усні обчислення.

   К. Щербакова: «На жаль, в практиці роботи педагоги досі обмежуються формуванням у дітей елементів математичних знань та деяких математичних дій, не приділяючи належної уваги формуванню логічних структур мислення, зв'язку математичного розвитку з розвитком пізнавального інтересу, пізнавальної активності дошкільника. Саме тому нинішні першокласники не завжди спроможні виконувати логічні операції: одна з причин - недостатня спрямованість дошкільних закладів на логіко-математичний розвиток вихованців».

     Сучасні діти не схожі на малят середини ХХ ст. - вони здатні досягти вищого рівня розвитку мислення, мовлення, вміння опрацьовувати складнішу інформацію. Тож вихователі мають знаходити нові шляхи використання цих потенцій, активізації інтелектуального розвитку дошкільників, індивідуалізації та диференціації освітнього процесу, особливо у логіко-математичному напрямку.

           Наслідком репродуктивного навчання, коли вихователь дає лише обсяг знань і не дбає про розвиток логічного мислення дошкільників, є недостатнє формування у них умінь виконувати логіко-математичні операції.  

        Таким чином, вже на початку навчального року вихователі мають ретельно аналізувати зміст програми з логіко-математичного розвитку дошкільників, виділити основні поняття, завдання і вміння дошкільників і на цій основі скласти перспективний план на майбутнє: - провести розподіл занять з логіко-математичного розвитку, враховуючи гранично допустиме навчальне навантаження на дітей протягом дня

           І молодша група - 2 заняття\тиждень із сенсорного розвитку;

         ІІ молодша група - 1 заняття\тиждень з логіко-математичного розвитку;

          середня група - 1 заняття\тиждень з логіко-математичного розвитку;

          старша група - 2 заняття\тиждень з логіко-математичного розвитку);

      рекомендується також вводити до розкладу занять щотижневі заняття з логіки;

 -  виготовити картотеку дидактичних ігор та вправ з інтелектуальним навантаженням з метою розвитку логічного мислення дітей, забезпечення переходу від дій з конкретними предметами чи їхніми зображеннями до оперування поняттями, схемами, моделями, символами, які пов'язані з математичними та логічними операціями;

 - передбачити єдність у плануванні освітньої роботи на спеціальних заняттях з математики і поза ними, оскільки недостатньо одних математичних занять, аби виконати програму логіко-математичного розвитку дошкільників, закладену у Державних стандартах дошкільної освіти (легкі теми варто виносити у повсякденне життя дітей, складніші - на спеціальні заняття);

-  удосконалити діагностичний інструментарій для виявлення рівня логіко-математичного розвитку дітей, щоб прогнозувати динаміку в логіко-математичному розвитку кожної дитини; проводити 2-3 рази на рік педагогічну діагностику рівня розвитку вихованців.

     Отже, сьогодні математична підготовка дошкільників має складатися з двох основних напрямів: логічного та математичного.

       Основними формами організації навчальної роботи з математики є:

- ігри;

- спостереження;

 - індивідуальна практична діяльність;

- дидактичні ігри та вправи логіко-математичного змісту;

 - спеціальні заняття з математики та логіки (а також інтегровані та комплексні заняття);

- навчальні (освітні) ситуації з математики (тривалістю 3-5 хв за участю 2-3 дітей).

 Усі ці форми роботи повинні мати цілеспрямований керований характер і проводитися з обмеженою кількістю дітей. В групах дітей раннього віку не передбачаються спеціальні заняття з цікавої математики, а із сенсорного розвитку - 2 заняття на тиждень, на яких вирішуються також і завдання логіко-математичного змісту.

Основні методичні підходи до навчання дошкільників математики:

1. Навчання математики має проходити через гру у цікавій і захоплюючій формі.

 2. Мотивація математичної діяльності дітей має бути ігровою.

3. Максимум уваги «слабким» дітям. Необхідно уникати негативного оцінювання дитини і результатів її діяльності.

 4. Вихователю слід навчитися складати індивідуальну програму розвитку дитини, активно здійснюючи індивідуально-диференційований підхід до математичної освіти дошкільників.

5. Працювати з індивідуальними навчальними картками на занятті. Залучати дітей до самоконтролю та взаємоконтролю при виконанні завдань на картках (див. ж-л «Зростаємо разом»).

6. Активно пропагувати роботу в парах та мікрогрупах.

7. Застосовувати принцип інтеграції математичних знань в різних видах діяльності дітей протягом дня.

 8. На заняттях з математики використовувати фізкультхвилинки математичного змісту або рухливі ігри з логічним навантаженням математичного змісту. З метою забезпечення психічного здоров'я дітей, зняття психологічної напруги варто відводити місце психогімнастиці.

 9. Постійно підтримувати зв'язок нового матеріалу з раніше вивченим дітьми. Ознайомлення з новим математичним поняттям краще будувати на навчальних іграх та традиційній методиці розвитку елементарних математичних уявлень у дошкільників.

 10. Чергувати різні за видом та складністю завдання, казкові сюжети, хвилинки відпочинку.

 11. Враховуючи наочно-дійовий (образний) характер мислення дошкільників, на заняттях з математики варто активно використовувати натуральну, зображувальну та графічну наочність (картки-графи, блок-схеми, таблиці, план-схеми, моделі, символічні зображення тощо), особливо у старшому дошкільному віці.

12.  Діагностувати логіко-математичний розвиток дітей варто як на контрольно-діагностичних заняттях, так і в повсякденному житті у формі спостережень, індивідуальної роботи, співбесід з дітьми тощо.

13. Спонукати дошкільнят застосовувати засвоєні знання і вміння у нестандартних ситуаціях.

     Заняття з математики в основному є комплексними, тобто на кожному занятті розглядаються поняття 2 і більше розділів програми логіко-математичного розвитку (величина + множина; множина + форма; множина + простір; число + вимірювання; число + час + вимірювання тощо). Бажано, щоб завдання, які опрацьовуються на занятті, були логічно пов'язані, тоді знання з одного розділу програми поглиблюватимуть знання та вміння з іншого.      Вихователь має приділяти велику увагу повторенню та закріпленню знань за допомогою різних розвивальних завдань, дидактичних ігор і вправ, а також шляхом застосування щойно набутих знань у повсякденному житті. 

 

 Театралізовані ігри. Їх різновиди, характеристика та організація в різних вікових групах.

        Театралізовані ігри-розігрування в особах літературного твору,відтворення за допомогою виражальних засобів(інтонації,міміки,жестів,пози,ходи)конкретних образів.

       Театралізовані ігри охоплюють:

— дії дітей з ляльковими персонажами або дії за ролями;

— літературну діяльність (вибір теми, складання, інсценування своїх творів тощо);

— образотворчу діяльність (одяг персонажів, малювання декорацій, виготовлення атрибутів);

— музичну діяльність (виконання пісеньок, інсценування музичних творів тощо).

   До театралізованих ігор належать ігри-драматизації та ігри на теми літературних творів.

    Гpa-драматизація. Вона полягає в зображенні, розігруванні в особах літературних творів зі збереженням послідовності епізодів. Сюжет гри, послідовність подій, ролі, вчинки, мова героїв визначаються текстом літературного твору.Дітям необхідно дослівно запам'ятати текст, усвідомити перебіг подій, образи героїв казки чи оповідання і зобразити їх саме такими, якими вони є у творі. Ця гра вчить дітей виражати свої почуття, сприяє розвитку пам'яті, мовлення, вияву самостійності, творчості в доборі зображувальних і виражальних засобів для створення образів.

     У молодшій групі ігри-драматизації, відповідно до програми “Малятко”, покликані забезпечити реалізацію таких завдань:

— відтворення особливостей поведінки людей, тварин, пригод у казкових, вигаданих ситуаціях;

— розігрування з дорослими сюжетів казок з використанням елементів костюмів персонажів;

— виокремлення і відтворення найхарактерніших рис образів казок, народних ігор тощо;

— повторення коротких реплік вихователя, самостійне наслідування звуків персонажів чи явищ;

— синхронізація рухів з ритмом вимовляння тексту, музичного супроводу;

— відтворення мімікою настрою, переживань персонажів.

        Гра-драматизація у середніх дошкільних групах. Ці завдання передбачають:

— активне оволодіння засобами емоційної виразності. Виконуючи роль, дитина повинна вміти змінювати інтонацію залежно від особливостей образу, емоційно відтворювати діалоги дійових осіб, передавати їх сутність і настрій за допомогою інтонації, міміки, жестів, поз, ходи, рухів;

— вироблення вміння емоційно-морального оцінювання персонажів — їхніх дій, учинків, вияву почуттів, ставлення до людей і явищ, які відтворюються у грі.

       У старшій дошкільній групі гра-драматизація, відповідно до програми “Малятко”, має забезпечити:

— оволодіння дітьми прийомами інакомовності (алегорії), фантастичного перетворення, перебільшення;

— вироблення вміння емоційно та інтонаційно виразного (залежно від змісту твору) характеризування персонажів, виявляння власного ставлення до них та їхніх учинків;

— опановування виражальними засобами, необхідними для виконання різних ролей, відображення рольових дій, взаємин;

— вміння розігрувати відомі і нові сюжети за змістом і мотивами літературних творів, казок та інших жанрів усної народної творчості;

— вміння використовувати і виготовляти атрибути, які характеризують типові риси образу, ознаки місця подій тощо.

Певну специфіку мають завдання ігор-драматизацій, що стоять перед вихователем у роботі з дітьми підготовчої групи, які повинні вже вміти:

— розігрувати за сюжетами відомих їм літературних творів окремі сценки, тривалі ігри, спектаклі, зацікавлюючи як учасників, так і глядачів;

— створювати на задану чи вигадану тему ігри-імпровізації з різноманітною імпровізацією ситуацій, образів тощо;

— володіти різними способами відтворення образів: уміло користуватися інтонацією, мімікою та пантомімою, емоційно, виразно, правдиво відтворювати найхарактерніші особливості ролі;

— вміло і вчасно взаємодіяти з партнером;

— з наявних іграшок, атрибутів, матеріалів вибирати предмети, що підкреслюють типові ознаки образу, вигадувати і створювати нові деталі тощо.

Гра на тему літературного твору. Герої настільки припадають їм до душі, що діти називають себе їхніми іменами, орієнтуються на їхню поведінку. Ігри на теми літературних творів менше прив'язані до сюжету і композиції конкретного твору, ніж ігри-драматизації. Вони можуть поєднувати події з різних літературних джерел, довільно інтерпретувати їх зміст, передбачати нових героїв.

Сюжет ігор дітей молодшого дошкільного віку нерідко поєднує в собі різні події, епізоди фільмів, вистав за мотивами казок. У середньому дошкільному віці вони включають в улюблені ігри нові враження, почерпнуті з казок, які їм довелося побачити і почути, а також із різноманітних життєвих ситуацій. Джерелом інформації, яку використовують у своїх іграх старші дошкільники, є спостереження та розповіді дорослих, сюжети казок, оповідань, фільмів тощо.

Казки і розповіді по-різному втілюються в іграх дошкільників. Одні діти розігрують окремі епізоди казки, інші діють, як улюблений казковий герой, треті намагаються відтворити всю казку, дещо збагачуючи її зміст реальними життєвими фактами, виявляючи творчість і вигадку. Тому в самостійних іграх герої різних літературних творів можуть діяти дуже несподівано. Діти в них вільно примирюють непримиренних за сюжетом казки чи оповідання героїв, легко перемагають зло. Закінчуватися гра може так, як цього хоче дитина, а не так, як про це йдеться у творі.

+Театрально-ігрова діяльність стимулює особистісний розвиток дитини, розвиває естетичні почуття, здатність до перевтілення, самоповагу. Формуючи предметне середовище для самостійної театрально-ігрової діяльності, вихователь повинен враховувати рівень підготовленості дітей до участі в ній, продумувати можливі форми її здійснення, театральний ігровий матеріал (персонажі, елементи декорацій), які покликані збуджувати у дошкільників бажання гратися. Розвиток театрально-ігрової діяльності дітей залежить і від особистості педагога, його емоційності, естетичної культури, вміння враховувати інтереси і нахили дошкільників, налаштовувати їх на втілення ігрових задумів.

«Формування творчої особистості дошкільника

під час театральної діяльності»

        Як стверджував відомий педагог Василь Сухомлинський: «Діти мають жити в світі кра­си, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості». Саме організація театральної діяль­ності дітей забезпечує реалізацію цього посту­лату.

         Поняття «творчої активності» дітей дошкіль­ного віку розглядають у психолого-педагогічній літературі разом із проблемою розвитку креативності, дитячої творчості. Завдяки театральній ді­яльності діти розвиваються духовно, відбувається становлення їхніх характерів, особистості в сус­пільстві, проявляються креативні здібності.

         У дошкільній педагогіці для визначення ді­яльності, що пов'язана з театром, використову­ють спеціальні терміни: «театральна діяльність», «театрально-ігрова діяльність», «ігри за сюжета­ми літературних творів», «театрально-мовленнєва діяльність».

       Театральна діяльність — це художня діяль­ність, що пов'язана зі сприйманням творів те­атрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів.

       Театралізовані ігри — це розігрування в особах певного літературного твору, відтво­рення за допомогою виражальних засобів (інто­нації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.

        Кандидат педагогічних наук Лілія Макаренко виокремила такі положення, що розкривають роль театрального мистецтва у формуванні осо­бистості:

•  у процесі спілкування з театром заро­джуються та розвиваються емоційно-ес­тетичні переживання. Мистецтво теа­тру вчить любити прекрасне, розвиває здатність співпереживати. Підготовка до відвідування театру, оформлення те­атральної споруди, яскраві вогні рампи, вистава, антракт, оплески, квіти — усе це створює відчуття тривалого свята, учас­ником якого є кожен глядач;

•  співчуття, яке з'явля­ється, коли глядачі дивляться виставу, є передумовою фор­мування емпатичних почуттів — діти живуть інтересами та справами геро­їв п'єси, визначають своє ставлення до ді­йових осіб і їх вчин­ків;

•  розвивається пізнавальна культура дити­ни, розширюються її уявлення про особли­вості образотворчого та музичного мисте­цтва, які супроводжують сценічне дійство;

•  удосконалюються психічні процеси (пам'ять, уява, мислення), розширюєть­ся світогляд та розвивається мовлення. У дітей формується вміння творчого самовираження, розвивається здатність до використання прийомів імпровізації, прагнення до перевтілення, вміння від простого наслідування перейти до твор­чого самовияву.

Готовність вихователя

до організації театральної діяльності

       Ефективне керівництво театрально-ігро­вою діяльністю дітей в дошкільному закладі буде успішним за умови володіння педагогом загаль­ними та спеціальними педагогічними вміннями, а також готовності вихователя до організації те­атральної діяльності. Під готовністю вихователя Лілія Макаремко розуміє:

•  усвідомлення важли­вості та необхідності театральної діяльнос­ті для розвитку осо­бистості дитини;

•  наявність знань про театр і театральну ді­яльність;

•  достатній рівень прак­тичних умінь для ор­ганізації дитячої теа­тральної діяльності.

        Відомий ігромайстер Микола Шуть вважає, що серед необхідних якостей сучасного вихова­теля вагоме місце посідає ігромайстерність.

        Ігромайстер - людина-професіонал, яка у грі та всіх пов’язаних з нею процесах керується гуманними принципами і бажанням відкривати дітям найкращі краєвиди їхньої душі й довкілля.

       Справжній ігромайстер — людина-імпровізатор, яка щомиті готова до нового розгортання ситуації, подій, реакцій учасників.

     Усвідомлення педагогом важливості та необ­хідності театральної діяльності для творчого розви­тку дитини, допоможе спроектувати та організувати освітній процес системно, послідовно, збагачу­ючи емоційно-чуттєву сферу дитини, удоскона­люючи її творчі здібності, розвиваючи природ­ний інтерес до художньо-творчої діяльності та мистецтва.

Значення театральної діяльності

для всебічного розвитку дитини

        Театрально-ігрова діяльність відіграє важ­ливу роль у фізичному розвитку дитини, адже під час ігор активізуються всі компоненти здоров'я (фізичне, психічне, соціальне, духовне), дитина залучається до показу окремих дій, вико­ристовує різні рухи під час театралізованих ігор (пантоміма, вправи-імітації, вправи-етюди, хоро­водні ігри), добирає їх відповідно до характеру персонажа.

        Завдяки участі в театральній діяльності у дітей активізуєтьсяпізнавальний розвиток. Зокрема, інтенсивно розвиваються такі пізна­вальні процеси, як: сприймання, пам'ять, мис­лення, увага, уява, що сприяють орієнтації дітей в навколишньому світі. Вміло поставлені вихо­вателем проблемні запитання щодо змісту тво­ру, який розігрують, спонукають дітей думати, аналізувати, робити висновки та узагальнення.

        Взаємозв'язок театральної діяльності та мов­леннєвого розвиткуполягає в тому, що діти ма­ють змогу вправлятися у сюжетоскладанні та складанні сценаріїв, вести ігрові діалоги-імпровізації. Під час роботи над виразністю слів пер­сонажів активізується словник дітей, удоскона­люється звукова культура мовлення, інтонаційна виразність.

        Театральна діяльність є також невід'ємною частиною художньо-естетичного розвитку дітей. Під час образотворчої діяльності вони малюють, роблять аплікації, ліплять казкових персонажів, атрибути до вистави, створюють ескізи костюмів, масок, декорацій та спільно з вихователем виго­товляють їх.

        Як засіб креативного розвитку театральна діяльність дає змогу дітям розв'язувати проблем­ні ситуації як опосередковано, від імені певно­го персонажа, так і проявляючи творчість під час створення та розв'язання ситуацій, змінюючи по­дії у виставі.

       Театралізовані ігри мають соціально-мо­ральне спрямування. Через зміст казок, по­ведінку персонажів дитина висловлює своє ставлення до них, формулює самостійні оцін­ні судження, дає морально-етичні та естетичні оцінки героям, розуміє зміст і форму людських взаємин — це доброта, дружба, чесність, сміли­вість тощо. У дітей формується моральна позиція щодо людського оточення, вони вчаться орієнту­ватися в моральних цінностях. Театральна діяль­ність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дітей, засобом їх залучення до духо­вних цінностей.

       Театральні ігри сприяють емоційно-цінніс­ному розвитку дітей, змушують їх співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігру­ються у виставі, опанувати «азбуку» емоцій для відтворення потрібного казкового персонажа. Метою педагогічної роботи з емоційного розви­тку дошкільників є введення дітей у складний світ людських емоцій, виховання емоційної сприйнят­ливості, чутливості, культури емоційної поведін­ки, вміння відгукуватися на емоційно насичене середовище.

Створення осередків театрально-освітнього простору

        Для успішного емоційного розвитку до­шкільників необхідно звернути належну увагу на модернізацію театрально-освітнього просто­ру. Так, слід обладнати осередки, які безпосеред­ньо сприятимуть емоційному насиченню життя дитини та забезпечать умови для формування життєвого досвіду, розвитку емоційної сфери та творчих здібностей. Доцільно змоделювати у групах дошкільного закладу:

•  осередок театральної діяльності, або «Ку­точок казки»;

•  осередок «Маленький актор»;

•  осередок  корекції  та  розвантаження «Я — особистість».

       Осередок театральної діяльності, або «Ку­точок казки», має містити різні види театру. Що більше різних видів театру буде використовувати вихователь у своїй роботі, то глибше й ефективні­ше вони впливатимуть на розумові здібності, по­чуття й емоції вихованців.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Використовуючи у ро­боті з дітьми старшого дошкільного віку різні види театру, слід організовувати спеціальні практичні заняття, під час яких формувати в дітей уміння й навички ро­боти з цими видами театру. Скажімо, для навчання ляльковедення проводити прак­тичні заняття «Оживи ляльку». Такі за­няття спрямовані на оволодіння дитиною мистецтвом сценічних рухів ляльки, їх узгодження з мовленням та рухами інших персонажів.

У осередку театральної діяльності мають міс­титися такі атрибути, як:

•  ширма для показу лялькового театру — легка, зручна, із завісою для зміни деко­рацій під час вистави;

•  різні види театральних ляльок;

•  маски, виготовлені власноруч дітьми.

       Слід потурбуватися і про музичний супро­від —  сформувати фонотеку інструментальної музики та запису звуків природи.

       Осередок «Маленький актор» доцільно об­ладнати світлинами відомих акторів у різних ро­лях, фотоальбомом дітей-акторів, ескізами ма­сок. Тут варто розмістити «театральну скриню», в якій зберігати елементи костюмів, заготовки для них — різні види тканин; аксесуари, як-от: капе­люшки, стрічки, ґудзики, броші, реквізити тощо. Враховуючи особливості тендерної соціалізації до­шкільників, в осередку мають бути атрибути, що відповідають інтересам і хлопчиків, і дівчаток.

       У осередку корекції та розвантаження «Я — особистість» слід розмістити збірки відеосюжетів, мультфільмів, картин, ілюстрацій со­ціально-морального змісту, набір світлин та схем із зображеннями різного настрою, піктограми, сімейні міні-фотоальбоми, дидактичні посібники психологічної спрямованості: «Кубик настрою», «Мішок крику», «Абетка настрою», «Скриня страху», «Емоційний колобок», люстерка, малюн­кові тести, дидактичні ігри емоційно-ціннісного спрямування. Робота в цьому осередку сприяти­ме формуванню в дітей правилодоцільної пове­дінки та навичок розрізнення позитивних і нега­тивних емоційних станів.

        Для забезпечення ефективності освітнього процесу слід використовувати інтеграційний під­хід до організації театральної діяльності та різні форми роботи, а саме:

•  інтеграція мистецьких видів діяльності;

•  предметно-практична діяльність — ма­лювання ліплення, аплікація, виготовлен­ня декорацій та ляльок до вистав;

•  проведення розваг, свят, тематичних днів — День казки, День театру тощо;

•  самостійна художня діяльність в особис­тий час дитини;

•  гурткова робота;

•  слухання музики, літературних творів;

•  театралізовані ігри, драматизації, сюжет­но-рольові ігри, ігри-тренінги, ігри-імітації, пальчикові ігри;

•  організація виставок, вистав з викорис­танням різних видів театру;

•  психологічні вправи — психогімнастика, вправи-емпатії, вправи-етюди, релакса­ційні вправи;

•  особистісно орієнтоване спілкування, спіл­кування з однолітками;

•  партнерська діяльність з музичним ке­рівником, психологом;

•  конкурси;

•  організована театральна діяльність.

Дистанційне навчання, як організувати його з дошкільниками

    У ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна і весь світ, стає питання організації освітнього процесу в умовах карантину. В школах це питання вирішується за допомогою дистанційного навчання. Чи потрібна така робота в закладах дошкільної освіти? Чи можливо організувати таку роботу в закладах дошкільної освіти? Чи є для цього нормативні підстави?

Тож, чи потрібна така робота?

       Під час карантину батьки повинні тримати дітей в ізоляції і це викликає певну тривожність у малюків, адже їх звичний ритм життя порушений, немає спілкування з однолітками, немає можливості побігати досхочу на дитячому майданчику.

        Карантин – це не канікули та не відпустка. Відповідно до статті 3 Закону України «Про дошкільну освіту» Держава надає всебічну допомогу сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних закладах дошкільної освіти у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов'язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку. А статєю 11 Закону України «Про освіту» визначено, що «метою дошкільної освіти є забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок». Тому заклади дошкільної освіти продовжують здійснювати роботу щодо всебічного розвитку малюків.

Чи можливо організувати роботу з дистанційного навчання в закладах дошкільної освіти?

         У статті 9 Закону України «Про освіту» відмічено, що однією з форм здобуття освіти є дистанційна форма здобуття освіти. Вона визначається, як «індивідуалізований процес здобуття освіти, який відбувається в основному за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників освітнього процесу у спеціалізованому середовищі, що функціонує на базі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій». Але чи є придатною ця форма роботи для дітей дошкільного віку?

          У листах МОНУ від 11.10.2017 № 1/9-546 «Методичні рекомендації щодо організації взаємодії закладів дошкільної освіти з батьками вихованців» та від 27.09.2010 № 1/9-666 «Про організацію роботи з дітьми п'ятирічного віку» зазначено, що «оперативно обмінюватися інформацією з батьками найзручніше в Інтернеті. У пригоді стануть сторінки сайтів закладів дошкільної освіти, електронне листування, онлайн-спілкування у закритій групі в соціальних мережах тощо» та відмічена важливість «розроблення та запровадження медіа-освіти, створення інформаційних дошкільних програм, зокрема "Електронної пошти для батьків" з питань розвитку дітей п'ятирічного віку». Це все стосується взаємодії з батьками та дає змогу навчити їх проводити час з дитиною з користю.

         Але педагоги мають змогу не тільки інформувати батьків, а й проводити освітню роботу з дітьми. Лише необхідно дотримуватись вимог Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України24.03.2016 № 234 та зареєстрованого в Міністерствіюстиції України14 квітня 2016 № 563/28693 з метою запобігання проблемам зору та серцево-судинним захворюванням.

          У розділі XIІ «Вимоги до розпорядку дня і навчання, організації життєдіяльності, рухової активності дітей» зазначено, що «перегляд розважальних телепередач, мультфільмів і діафільмів для дітей дошкільного віку допускається не частіше 1 разу на день. Тривалість перегляду розважальних телевізійних передач не повинна перевищувати 20 хвилин на день для дітей 3-4 років і 30 хвилин для дітей 5-6 років»

        А у разі, коли дитині необхідно взаємодіяти з гаджетами, дотримуватись таких правил: «Заняття з використанням комп’ютерів дозволяється проводити для дітей старшого дошкільного віку два рази на тиждень (не більше одного разу протягом дня). Безперервна тривалість роботи з комп’ютером не повинна перевищувати 10 хвилин. Після занять з дітьми проводять зорову гімнастику. Для дітей з хронічними захворюваннями; дітей, що часто хворіють; після перенесених захворювань (протягом 2 тижнів); дітей з порушеннями зору тривалість занять з комп’ютером зменшується до 5-7 хвилин.

          Для роботи з комп’ютером необхідно забезпечити раціональну організацію робочого місця: меблі повинні відповідати зросту дитини, верхня горизонталь екрана відеомонітора повинна знаходитися на рівні очей, відстань від очей до екрана – не менше 50 см.

           Заняття з використанням електронних технічних засобів навчання (далі - ТЗН) з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку проводяться у разі згоди батьків не більше 10 хвилин. Для дітей старшого дошкільного віку безперервна тривалість занять з використанням ТЗН (інтерактивні дошки, відеопроектори тощо) не повинна перевищувати 15 хвилин».

         То як доцільніше організувати цю роботу?

Дистанційне навчання відбувається по-різному, стандартизований підхід до всіх тут не спрацює. В дошкільних закладах взаємодія з родинами в умовах впровадження дистанційної освіти можлива у форматі «педагог – батьки – дитина». Це пов’язане з несформованостю багатьох навиків у дітей, таких як опанування самостійного читання, вміння роботи з ІКТ, самоорганізації тощо.

При організації такої форми роботи з дошкільниками батьків лякає та відштовхує те, що:

• за умови власної роботи, дистанційного навчання дітей-школярів, у них не буде часу та сил виконувати завдання ще й з дошкільником,
• небажання дитини займатися з батьками,
• забагато фото-звітувань про виконану роботу,
• необхідність дотримуватись конкретного часу занять,
• псування зору дітей тощо.

Завданням педагога стає необхідність отримати підтримку батьків. Для цього необхідно створити комфортні умови і для них. Необхідно продумати роботу так, щоб батьків зацікавила можливість виконувати завдання у зручний час, надання можливості дитині поспілкуватися з друзями, підвищення інтересу малюка до знань запропонованою цікавою добіркою завдань тощо.

Інструментами спілкування при дистанційному навчанні можуть бути:

• Електронна пошта – це стандартний сервіс Інтернету, що забезпечує передавання повідомлень, як у формі звичайних текстів, які в інших формах (програмах, графіці, звуках, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді.
• Форум – найпоширеніша форма спілкування. Модератор форуму реалізує дискусію чи обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий.
• Чат – спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативного спілкування людей через Інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-, відеочат. Найбільш поширений текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час за дистанційною формою є важливим моментом
• Відеоконференція – це конференція реального часу в on-line режимі. Вона проводиться у визначений день і в призначений час. Для якісного проведення відеоконференції необхідна її чітка підготовка: створення програм, своєчасна інформація на сайті і розсилка за списком. Відеоконференція – один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених групах», коли вихованці та вихователь знаходяться на відстані. Отже, обговорення відбувається у режимі реального часу. Вихователь і діти можуть бачити один одного.
• Блог. Це форма спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі людей. Наприклад, автор розміщує публікацію у блозі, та дає можливість іншим прочитати і прокоментувати розміщений матеріал.
• Соціальні мережі Telegram та Viber дозволяють створювати закриті та відкриті канали, групи, чати, обговорення тем, завдань, проблем, інформації.

Наразі вже багато закладів дошкільної освіти впроваджують дистанційне навчання, де робота здійснюється таким чином:

• Найпоширенішою практикою є створення в соціальної мережі Viber групи для батьків та надання рекомендацій щодо здійснення освітньої роботи за окремими темами (фото-, аудіо-, відео-, письмово тощо) та отримання фотозвітів,
• Надсилання посилань на сторінки з розвиваючими завданнями, аудиоказками, піснями, поробками, фізичними вправами в мережі Інтернет,
• Надсилання відео-роликів за темами занять,
• Проведення конкурсів, марафонів, флешмобів,
• Он-лайн спілкування з дітьми,
• Відео-конференції з групою дітей,
• Створення та використання Ютуб-каналів.

Освітню роботу в умовах дистанційного навчання здійснюють не лише вихователі. До цієї роботи долучаються вчителі-логопеди, інструктори з фізкультури, музичні керівники, практичні психологи тощо.

Особливістю навчання дошкільнят, є необхідність включення в навчальну діяльність ігор (дидактичних, предметних, розвивальних).

Звертаємо увагу на те, що освітню роботу з дітьми необхідно здійснювати систематично. Дистанційне навчання доцільно проводити через інтерактивні навчальні матеріали, через соціальні мережі, через освітні платформи, електронні сервіси та додатки тощо.

         Особливого значення для психологічного розвантаження малюків набувають зустрічі в режимі реального часу за допомогою гаджетів. Такі зустрічі доречно проводити 2 рази на тиждень у групах передшкільного віку, а саме: з дітьми молодшого та середнього дошкільного віку (у разі згоди батьків) – не більше 10 хвилин, з дітьми старшого дошкільного віку – до 15 хвилин. Пропонуємо проводити заняття в режимі он-лайн конференції за таким графіком: молодший дошкільний вік – понеділок, середа з 10.00, середній дошкільний вік – вівторок, п’ятниця з 10.00, старший дошкільний вік – вівторок, четвер з 10.30.

          Найзручнішим для проведення занять у форматі відеоконференцій є платформа Zoom (Безкоштовний обліковий запис дозволяє проводити відеоконференцію тривалістю 40 хвилин. Програма відмінно підходить для індивідуальних і групових занять, в неї можна заходити як з комп'ютера, так і з планшета з телефоном. До відеоконференції може підключитися будь-хто, що має посилання, або ідентифікатор конференції. Захід можна запланувати заздалегідь, а також зробити повторюване посилання, тобто для постійного заняття в певний час можна зробити одне і те ж посилання для входу. Переваги:

• Відмінний зв'язок.
• Відео та аудіо зв'язок з кожним учасником.
• У Організатора є можливість вимикати і включати мікрофон, а також вимикати відео і запитувати включення відео у всіх учасників.
• Можна увійти в конференцію як учасник з правами тільки для перегляду.
• Можна ділитися екраном (screensharing) вже зі звуком.
• Демонстрацію екрану можна поставити на паузу.
• Більш того, можна ділитись не всім екраном, а тільки окремими додатками, наприклад, включити демонстрацію браузера.
• В налаштуваннях можна надати всім учасникам можливість ділитися екраном, або включити обмеження, щоб робити це міг тільки організатор.
• В платформу вбудована інтерактивна дошка, можна легко і швидко перемикатися з демонстрації екрану на дошку.)

        Для дієвої організації дистанційного навчання пропонуємо наступний алгоритм:

1. Сплануйте роботу. Для цього визначте навчальний кінцевий результат, якого хочете отримати від малюків. Поставте собі три запитання: Чому я хочу навчити дітей? Яким чином вони досягнуть бажаних результатів? Яким чином я зможу допомогти їм досягнути бажаних результатів?

2. Створіть навчальні матеріали. Організувати навчальну діяльність вихованців дистанційно – це надати допомогу самостійно розібратися із тим, чого вони не знають і не вміють. Для цього у малюка повинні бути навчальні матеріали та завдання, посильні для його вікової групи. До навчальних матеріалів додавайте інструкції з використання, зазначайте час на виконання, рекомендації та підказки. Також, на допомогу батькам можна розміщувати мультимедійні матеріали – презентації, відеоролики, посилання, які допоможуть у вивченні зазначеної теми. Необхідно надати батькам перелік інтернет-джерел, які сприятимуть легшому засвоєнню матеріалу.

3. Враховуйте, що не всі вихованці однаково активно можуть бути залучені до освітньої діяльності. Потрібен індивідуальний підхід, це спрощує етап підготовки завдань й дозволяє розкрити творчий потенціал малюків.

4. Продумайте отримання зворотнього зв’язку. Для отримання зворотнього зв’язку радимо використовувати електронну пошту, онлайн-сервіси (наприклад освітню платформу Youtube, Viber, Skype, Whats App, Теlegram , ZOOM, тощо).

Ефективність планування освітнього процесу та сучасні вимоги до планування

Консультація "Формування творчої особистості дошкільника під час театралізованої діяльності"  /uploads/editor/455/359351/sitepage_46/files/konsultaciya_teatralna_diyalnist_v_dnz.docx

Методичні рекомендації щодо оргапнізації театралізованої діяьності в ДНЗ   /uploads/editor/455/359351/sitepage_46/files/metodichni_rekomendacii_teatr.docx

Поради "Виготовлення іграшок із солоного тіста"  /uploads/editor/455/359351/sitepage_46/files/vigotovlennya_igrashokiz_solonogo_tista.docx

Як говорити з дітьми про коронавірусhttps://www.youtube.com/watch?v=SCoduCL7f4E#action=share

Інноваційні форми роботи з батьками

Сучасне заняттяФормальні, змістовні та структурні ознаки. Н.Гавриш

Рекомендації педагогам в роботі з обдарованими дітьми

Якості, якими повинен володіти вихователь для роботи з обдарованими дітьми

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

Як спонукати дітей висловлювати свої думки

Як зробити бесіду ефективною

Я розмовляти з дітьми так, щоб вони вас почули?

Проведення пальчикових ігор з дітьми

Фізичне виховання дітей улітку

Поради вихователям щодо ефективної організації занять

Рекомендації вихователю щодо підготовки та реалізації проекту

Рекомендації вихователю щодо проведення відкритого заходу

Методичні поради щодо організації театрально-ігрової діяльності дошкільників

 Правила виховання за В.Сухомлинським

 Конструювання з паперу як вид дитячої творчості

Гра та іграшки

 Дитина в соціумі

 Рекомендації вихователям щодо взаємодії з батьками у період адаптації

 Індивідуалізація дитини в дитячому садку

Організація прогулянок влітку

 Поведінка в надзвичайних ситуаціях

 Рекомендації для вихователя щодо забезпечення ефективності мовленнєвих занять

Роль інтегрованих занять у мовленнєвому розвитку дітей

Вимоги до якості мовлення педагогів дошкільного закладу